«І ти, воїне Олексію, вже коло Брами Петрової… Бо достойний Царства Небесного… Тільки чого ж так рано???»
Ці слова глибокого болю написали про загиблого українського захисника Олексія Карпова у групі «Максимівська ініціатива», багато учасників якої знали воїна особисто, підтримували його, коли ще під час першої хвилі АТО лікувався в госпіталі в Одесі.
Олексій Карпов із села Гори Стрийовецькі Збаразької громади був надзвичайно світлою, доброю людиною, хоч у його короткому житті були всілякі моменти. Хлопець народився в Росії, у Тулі. Коли батьки розлучилися, мама з сином та сестрою Олексія Настею переїхали на Збаражчину. Тут розпочали нову сторінку життя, тут Олексій закінчив школу, пізніше училище, працював у місцевому кар’єрі.
Усі, хто знав Олексія, кажуть, що він був дуже хорошою людиною, навіть коли його ображали – не озлюблювався, а ніби перемагав усе любов’ю: до землі, яка стала рідною, до ровесників, з якими разом вчився, до людей, з якими тепер жив із рідними в одному селі.
У 2015 році Олексій був призваний в АТО. Боронив Україну у гарячих точках, отримав поранення. Після лікування у госпіталі, у нього залишилися нерухомими кілька пальців та пластина в руці. Але, незважаючи на це, Олексій знову пішов захищати Батьківщину. Він загинув у боях з російськими окупантами на Херсонщині 25 липня. Олексію Карпову було 34 роки.
– Збаражчина плаче за ще одним вірним сином України – Олексієм Карповим із села Гори Стрийовецькі, який загинув на Херсонщині 25 липня під час виконання свого священного обов’язку – захисту Батьківщини.
34-річного воїна земляки зустріли з болем у серцях, у пошані прихиливши коліна, встеливши останню дорогу Героя квітами… У невимовному смутку – мати, вітчим, сестра, родина, друзі нашого захисника, уся Збаразька громада. Щире співчуття близьким та рідним, – написали на сторінці Збаразької міської ради.
– Таким ти залишишся в нашій пам’яті, добрим і світлим хлопцем…
Остання дорога додому… І вийдуть тебе зустрічати не тільки рідні та друзі, а й незнайомі тобі люди… І в глибокій пошані прихилять коліна, і перед твоєю жертовністю схилять голови…
І їхніми сльозами плакатиме Україна за ще одним своїм сином… За воїном, який з честю поліг за неї у бою… Вічна тобі пам’ять, український Герою! – додали у групі «Максимівська ініціатива».
Сотні людей, жителі громади, знайомі, друзі, односельці, побратими прийшли провести Олексія в останню дорогу. Спішила на похорон брата сестра Настя, яка на початку війни виїхала зі своєю сім’єю за кордон. Вони з братом, кажуть у селі були дуже близькими. Тепер у смутку і сльозах прощалася з найріднішою людиною…
Вічна пам’ять Герою! Дякуємо за Україну, яка стала для тебе, мужній воїне, давно рідною!
