Наприкінці серпня до Котюжинської церкви Архідиякона Степана привезли три чудотворні ікони зі Святої гори Афон: чудотворну ікону Тихвинської Богородиці, кровоточиву ікону Ісуса Христа і мироточиву ікону Михайла Афонського.
Напередодні отець Ігор сповістив парафіянам цю звістку, тому бажаючих приклонитися було багато. Хресним ходом, з хоругвами в руках, селяни рушили до каплички Пресвятої Богородиці, де і зустрічали святині.
Хочу зазначити, що це вперше до нашого церкви привезли ікони з гори Афон, хоча нещодавно котюжани мали змогу приклонитися до часточки мощей Святого Юрія (Георгія) Переможця.
Усі віруючі зі святинями в руках попрямували до храму, перед яким були застелені червоні доріжки. Священики, яких було шестеро, взялися зносити свої молитви до Пресвятої Богородиці.
Цього дня до храму також завітали і жителі сусідніх сіл. Люди щиро молилися. Було дуже багато діток, таким чином ми бачимо, що батьки навчають своїх малюків віри і любові до Бога. І неважливо, які зібралися люди і які конфесії – перед Богом усі рівні. Особисто мені дуже шкода, що моє рідне село розділилося (з моменту переходу з МП у КП), що намолена роками церква стала для декого просто непотрібною будівлею, а чудотворні ікони, які кровоточать і мироточать не визнаються, а сприймаються як картини.
Хтозна, можливо ми більше ніколи не зможемо приклонитися до цих святинь, і щоб пропустити такий шанс через якісь суперечки, гордість, буденну працю… Дуже шкода, що віруючі люди нехтують таким шансом. Я не засуджую, я просто не розумію…
Наступного дня, відслуживши акафіст до Пресвятої Богородиці, отець Ігор разом із отцем Романом із сусіднього Кунинця винесли ікони, під якими навколішки стояли люди, утворивши живий ланцюжок.
Ікони відвезли до Кунинця, а мої земляки розійшлися в надії, що Пресвята Богородиця, до якої усі так щиро молилися, принесе в нашу країну такий довгоочікуваний мир.
