Вона дає нове життя старовинним коралям, плете вишукані ґердани та авторські квіткові намиста. Галина Михальська вражає неймовірною фантазією і талантом. У її руках найдрібніші деталі перетворюються у цікаві та захоплюючі композиції. Сьогодні у її доробку більше тисячі робіт. Вона активна учасниця різноманітних виставок і фестивалів, має звання народної майстрині, а ще десятки вдячних вихованців, яким вона передає свої знання і любов до творчості.
Галина Михальська мешкає у селі Базаринці Збаразького району. Разом з чоловіком виховують донечку Вікторію. Пані Галина здобула освіту швачки та юриста. Ще у студентські роки зацікавилася рукоділлям. Перша її робота – власне весільне плаття, яке оздобила бісером. Вже після народження донечки творчість стала невід’ємною частиною її життя.
– Дуже симовлічною для мене стала прикраса з бісеру, яку я знайшла у прабабусиній скрині, – розповідає майстриня. – Це був котильйон – чоловіча прикраса, схожа на краватку. У ті часи був танець із такою ж назвою, схожий на сучасний «білий» танець. Дівчина, маючи в руках котильйон, запрошувала хлопця танцювати і причіпляла цю прикрасу до спеціального ґудзика на лівому плечі. Натомість партнер після танцю обов’язково пригощав її цукерками. А ще котильйон слугував оберегом, який давали в армію. Зазвичай, це робила кохана дівчина або мама.
Побачивши красивий котильйон, який створила прабабуся, Галина Михальська ще більше захотіла навчитися мистецтву бісероплетіння. Купувала книги, шукала схеми у журналах, опановувала техніки.
– Сьогодні в інтернеті можна знайти багато навчальних відео, порад, – каже жінка. – Коли ж вчилася я, цього ще не було, тож доводилося самотужки набивати гулі, методом спроб і помилок здобувати навички. А зараз я вже створюю власні схеми для виробів, придумую візерунки. Одна з найулюбленіших технік – створення об’ємних квітів. А ще відновлюю і реставрую старовинні прикраси із коралу і баламутів – перламутрових намистин. Разом із замовником вирішуємо, відновити старовинний виріб чи стилізувати і вдихнути нове життя.
За словами Галини Михальської, давні оздоби сьогодні дуже цінуються. Напевне тому, що залишилося їх небагато.
– Ці речі вже багато років активно скуповують перекупники і колекціонери, – каже майстриня. – Більшість з них, на жаль, вже вивезли за кордон. Дуже сумно, що часто їх отримують за безцінь. Приїздять до бабусь, переконують, що корал вже пошкодили хробачки і коштує він дешево. У минулому намисто коштувало як корова, тож його могли купити тільки заможні дівчата. Доступнішими були прикраси з бісеру, із дутого скла та з глини.
Вироби пані Галини є в різних куточках світу. Зокрема, у США, Канаді, Італії, Іспанії, Португалії, Німеччині. Жінка має звання народного майстра України і є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. З 2009 року працює у Збаразькому районному комунальному будинку дитячої та юнацької творчості керівником гуртків «Бісероплетіння» та «Мистецтво нашого народу». Донька Вікторія розділяє мамине захоплення і вже створює власні прикраси.
Галина Михальська виготовила із бісеру герб Збаража і подарувала міністру культури під час презентації рушника єдності у столиці. Минулого року вона ініціювала акцію «Одягнемо Збараж у вишиванку», аби прикрасити сірі фасади яскравими барвами. Вже цієї весни із пластикових кришечок педагоги та вихованці Збаразького будинку дитячої та юнацької творчості прикрасили свій заклад красивим орнаментом калини. На День вишиванки розпочнуть декорувати вишиванкою міст.
Галина Михальська зізнається, що не уявляє свого життя без творчості. Ідеї для нових виробів з’являються під час прогулянок, поїздок, а інколи навіть уві сні.
– Щаслива, що роблю те, що люблю, і моя праця приносить людям позитивні емоції, – каже майстриня. – А ще радію, що донечка розділяє моє захоплення. Це вже родинна справа, яку передала мені прабабуся у спадок разом зі своїм котильйоном…
Всеукраїнський конкурс журналістських матеріалів “Поспішай творити добро!”, ініційований благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом
