Вражає вчорашнє «пояснення» у ЗМІ таких поважних людей, як голова правління НАЦУ «Укрцукор» Андрій Дикун та генеральний директор ТОВ «Юкрейн Шугар Компані» Володимир Палієнко, не витримує жодної критики. Я не побачив у їх словах державницької позиції, а лише непрофесійні маніпуляції та намагання зробити всіх нас, вибачте, дурнями.
Ще раз наголошую: Аграрний Фонд створювався з метою проводити регуляторну цінову політику сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку. Коли ціни зростають, то АФ має виходити на ринок з інтервенцією і нижчими цінами, збиваючи попит, щоб не постраждало населення країни. І, навпаки, якщо ціни дуже падають внаслідок великого надлишку продукції, то АФ викупляє цей надлишок і таким чином не дає постраждати виробникам. Такою є філософія роботи Аграрного Фонду. Причому, всі ці дії відбуваються за кошти платників податків, які виділяє Мінфін.
Цукор, який знаходиться на зберіганні АФ, а це майже 77 тисяч тонн, згідно з усіма діючими ГОСТами можна продавати як цукор-сирець тільки до 1 жовтня. Після 1 жовтня – це уже просто сирець, який практично ціни немає і його потрібно заново переробляти.
Нормальний господар і справжній державницький чиновник, знаючи про цю ситуацію, продає цукор, у якого закінчується термін зберігання чи реалізації, частинами, а натомість скуповує на ринку всі його залишки. Таким чином, баланс зберігається і жодного обвалу цін немає.
Але є один нюанс. Діючи за такою схемою, чиновник не зможе нічого покласти у свою бездонну кишеню. Через це придумали аферу: весь цей сирець будуть переробляти на обраних цукрових заводах на свіжий (як правило, ніхто переробляти не буде, а лише перепакують у нову тару і пришиють нові бірки), попередньо викупивши протермінований сирець за безцінь у держави. А вся маржа (прибуток), це – 400-500 млн. грн., ляжуть в кишеню кількох чиновників.
Ну що ж, поборемося.
