Тут, на чужині, коли лишень маю вільну хвилинку, беру до рук улюблену газету «Наш ДЕНЬ», яку передають мені з дому. Перечитую по кілька разів, особливо «Сімейне гніздечко».
Затишне, тепле, мелодійне, воно – ніби віконечко в Україну, за якою дуже сумую, за яку переживаю. Тому завжди цікаво дізнатися про історію моїх землячок, в яких іноді впізнаю своїх знайомих. Порадію чи потривожусь за них. Іноді й наплачусь.
Хотіла б запропонувати для улюбленої сторінки рубрику «Невістко, донечко моя», бо чомусь мало пишуть про невісток. Розумію, що тема: свекруха – невістка – завжди була суперечлива і віє прохолодою. Але повірте, є дуже хороші, милі невістки!
Утім, не варто забувати, що невістка не лише також чиясь дитина, але й дружина вашого сина, матір ваших онуків.
Ми з чоловіком виростили єдиного сина Олега. Хоч я завжди мріяла мати ще й доньку. І тепер її маю! Моя невістка Тетяна Шепета із села Озерна Зборівського району стала мені донькою. Лагідна, ніжна, розсудлива, вихована, ввічлива, трудолюбива – усе це про неї, Тетянку.
З народженням донечки Карінки додалося Тані приємних турбот, але не буває і дня , щоб вона не зв’язалася зі мною у соцмережі. Запитає, як справи, чи не втомилася, чи здорова. Покаже онуку, щоб розвеселити моє серце, адже душа так рветься до нашого маленького сонечка!
Бачити щастя в очах сина, знати, що дружина для нього – вірна і надійна половинка – що іще треба для матері?
А ще Таня завжди радиться з Олегом. Дослухається до думки і своїх батьків, і моєї, за що я їй щиро вдячна. Це – приємно. До Олега також ставиться з повагою і розумінням, із любов’ю піклується про нього.
Я щиро дякую своїм сватам – Богдану Миколайовичу і Надії Ярославівні Шепетам за те, що гарно виховали доньку Таню, тепло прийняли у свій дім мого сина Олега.
У цю чудову літню пору, коли пливе над землею черешневий червень, у Тетянки день народження. Тож хочу через улюблену газету її привітати. Побажати доброго здоров’я, щирого кохання, родинної злагоди, радісного материнства, світлих життєвих доріг!
А усім свекрухам хочу сказати, щоб невістка стала донькою, треба бути для неї – матір’ю…
Леся КЕБА. Італія, Рим.
