Давно вже пішли у засвіти мої перші вчителі – Марія Трохимівна та Андрій Григорович Телев’яки з Оприлівської початкової школи на Збаражчині. Багатьох немає в живих, які навчали нас у Доброводівській десятирічці в 60-70-х роках минулого століття. Вічна і добра пам’ять про них…
Через особу Петра Івановича Харенка, колишнього вчителя фізичного виховання із тієї ж школи, хочу цю невелику оповідь присвятити освітянам, які, незважаючи ні на що, навчають дітей, готують їх до обрання майбутніх професій.
Моєму вчителю нині вже солідних 80 років. За плечима сотні випускників та й 46-річна педагогічна робота в одній школі – у селі Добриводи. Йому є ким гордитися. Чимало його вихованців стали відомими спортсменами на всю країну. Вони захищали честь школи, району, області на різних змаганнях всеукраїнського і світового масштабу, часто перемагали, здобуваючи нагороди.
Доброводівську школу помітило спортивне керівництво. Заклад понад 15 років гримів високими здобутками, насамперед у біатлоні, лижних перегонах, легкій атлетиці. Петром Івановичем разом з колегами підготовлено 5 майстрів спорту, більше 15 кандидатів в майстри та безліч першорозрядників. Його вихованці часто входили у склад збірної області та України. Про їх високі досягнення неодноразово писали засоби масової інформації.
Серед таких – майстер міжнародного класу з біатлону Тарас Дольний, який ставав багаторазовим чемпіоном України та тодішнього Союзу, виграв все золото студентської Універсіади в Сараєво, захищав честь вже нашої незалежної держави на зимових Олімпійських іграх. Високо несли прапор перемог його шкільні колеги із цього самаго виду спорту: Микола Смакула, Роман Рудник, Ігор Гарбуз, Роман Залецький, Василь Сеник, не відставали від хлопців сестри Марія та Леся Завислюк, Надя Могильська, Ірина Рудник… Саме сюди не раз приїжджали переймати досвід з атлетичної підготовки спортсменів представники ФСТ “Колос” Василь Боївка, Дмитро Бутор, відомий фахівець з біатлону Ігор Починок та ряд інших ділових людей.
Петро Іванович згадує, як молодим його тепло прийняла Збаражчина, хоча сам родом із Вінницької області. Разом з дружиною Раїсою Степанівною виховали двох дітей – сина Олександра та дочку Наталію, яка до речі, викладає історію в тій же школі. Тішаться двома внучками…
– З Петром Івановичем мене в 70-х роках звела спільна шкільна робота в Добриводах, – каже старший викладач, відомий тренер і суддя з Тернопільського педуніверситету Петро Клочко. – Спортивні баталії в навчальному закладі тоді під його керівництвом починалися з восьмої години ранку. Харенко був ентузіастом своєї справи, він дуже любив дітей і спорт. Тому й нічого дивного немає, що саме їм присвятив своє життя. З таких, як Петро Іванович, треба брати приклад і вчитися.
– Він народився в передвоєнний період у селі. А згодом ще й війна забрала в нього дитинство, – говорить про
П. Харенка місцевий парох, отець Володимир. – Я теж навчався під опікою Петра Івановича. Він людина мужня і вольова. Петро Іванович був справжнім атлетом. Тому й не дивно, що на заслужений відпочинок пішов після твердої сімдесятки. Напишіть про нашого вчителя, він цього заслужив. Знаю, що в нього є подяки, грамоти, але він найбільше гордиться, що його вихованці були кращими в спорті. Нехай Бог дає здоров’я на довгі роки.
– Під керівництвом Петра Івановича я навчався і прийшов у великий спорт біатлону, – каже Роман Рудник, який нині працює тренером. – Його вихованці досягнули чимало спортивних висот. Він у нас вірив і змушував працювати на повну силу. Зараз Петро Іванович дуже болюче сприймає те, що масовий спорт на селі, на жаль, став занепадати, по суті, гине нині товариство”Колос”, а в Добриводах закрили відому на весь край дитячо-юнацьку спортивну школу.
І на закінчення хочу сказати ще раз добрі слова про моїх колишніх вчителів, які навчали нас життєвої мудрості, випускали у непростий і незвіданий такий дивовижний світ. Це тепер, з висоти прожитих літ можна по-справжньому оцінити їх титанічну працю. Вони все робили для того, щоб вивести нас в люди з добрим багажем знань, які би в майбутньому могли принести користь державі, своїм близьким, рідним. Впевнений, вчительство раділо і гордилося, що їх праця проросла дорідним і щедрим зерном. Велика вдячність вам усім. Із святом вас – найдорожчі і найкращі мої Вчителі.
