Сплата єдиного внеску – і в період бездіяльності

Сплата єдиного внеску – і в період бездіяльності

Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464), зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) фізичними особами-підприємцями, у тому числі платниками єдиного податку, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які набувають чинності з 1 січня 2017 року. ЄВ підлягає сплаті, незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, платниками ЄВ є фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб підприємців платників єдиного податку) та 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Із 2017 року, якщо платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої ст. 7 Закону №2464).

Мінімальний страховий внесок – це сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру зарплати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. А максимальна величина бази нарахування ЄВ – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄВ.

Із 1 січня фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку та фізичні особи підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону №2464). Ця норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, починаючи з 2017 року, якщо фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Про це повідомляють у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *