Із найгарячіших точок у зоні АТО двоє тернополян приїхали додому у відпустку. У рідному місті вони набираються сил, лікуються та відпочивають від напруженого військового життя.
Боєць 54-го окремого розвідувального батальйону Володимир Грицина повернувся з-під Маріуполя. Розповідає, що бойовий дух у наших солдатів піднесений, а от місцеві мешканці до воїнів АТО ставляться доволі неоднозначно:
– Є різні люди: одні підтримують, інші бояться підтримувати, а є й такі, які нас ненавидять, закидають, що ми прийшли сюди, щоб вбивати їх через мову, – каже хлопець. – Ми намагаємося їм пояснити, що ми воюємо проти ворога, який прийшов на українську землю. Але це не завжди вдається. Коли в Маріуполі я лежав у госпіталі, то зі мною були побратими з Одеси. Вони розповіли, що на одній з позицій їх отруїли місцеві мешканці.
Володимир розповідає, що там, на Сході, дуже сильно відчувається підтримка людей. Армія насправді стала народною.
– Нашу країну, як і армію, довго розкрадали, – зазначив хлопець. – Без допомоги волонтерів, простих людей, які віддають останнє, було б дуже важко. Я горджуся своєю країною. Важко передати словами, як нас там зігріває ваша турбота, підтримка, дитячі малюнки.
Хлопець зізнається, найприкріше після повернення додому було затримання на залізничному вокзалі шістьма міліціонерами.
– Це не поодинокий випадок, – каже Володимир. – Дуже часто наші хлопці від цього страждають. Мій дядько також визволяв свого друга з міліції. У мене в рюкзаку знайшли мисливський ніж і димову шашку. Я не встиг її залишити на базі, адже мене транспортували вертольотом. Я вважаю, що це правильна перевірка. Але відбуватися вона повинна трохи по-іншому.
Боєць 5-го окремого батальйону добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Юрій Заблоцький разом з побратимами служить у Пісках, що неподалік від Донецького аеропорту. Розповідає, що їх позиції постійно обстрілюють.
– Там немає місцевого населення, – каже Юрій. – Є лише військові, які переміщаються по цій території. Буває страшно, але це нас не зупиняє. Переміщаємося на дуже великій швидкості – інакше авто можуть розстріляти.
Бійці АТО в Тернополі розповідають, що проти української армії в Донецькій та Луганській областях воюють регулярні російські війська елітні підрозділи, а також бандити, які борються між собою за сфери впливу. З кожним гуманітарним конвоєм інтенсивність вогню противника збільшується.
– Очевидно це протистояння триватиме ще довго, – каже Юрій. – Адже солдати для Путіна – це «гарматне м’ясо». Потрібно, щоб росіяни нарешті зрозуміли, що відбувається і відмовилися воювати.
– З іншої сторони конфлікти на Сході швидко не закінчаться, навіть якщо росіяни відступлять. Там багато бандитів, різних угрупувань, багато зброї. Протистояння між ними може тривати ще дуже довго, – додає Володимир.
А ще тернопільські бійці АТО просять відрізняти чеченських військових від “кадирівців”. Останні в цій війні займають суто формальну та пропагандистську роль, щоб показати росіянам, що Кавказ їх підтримує. Натомість багато чеченців, які мешкали в Україні, зараз воюють на нашій стороні і дуже підтримують українське військо. Також пліч-о-пліч з нами борються етнічні росіяни та східняки, поряд воюють тракторист і кардіохірург. Словом, об’єдналася вся країна.
Хлопці розповідають, що за кілька місяців вже сформувалася професійна когорта українських офіцерів, які знають, як воювати в польових умовах.
– Середній офіцерський склад – це патріотичні люди. Вони співпрацюють з нами, великих офіцерських чинів я особисто не бачив. Чомусь не їдуть, певно бояться, – каже Юрій Заблоцький.
Вже наступної п’ятниці хлопці повертаються на Донбас, аби захищати Україну. Кажуть, зараз на Сході потрібно побільше теплих речей, адже перші холоди показали, наскільки важко воювати у холодну пору року.
