Отець Михайло Піняга з маленького села Присівці, що поблизу Зборова, піклується не лише про духовне, а й про фізичне здоров’я своїх парафіян. Священик заснував у селі футбольну команду, котра виборола ледь не всі нагороди районних змагань. А нещодавно відкрив на парафії спортзал, щоби там гуртувалася сільська молодь.
Ввечері – в спортзал, а не до бару
У колись занедбаних приміщеннях площею 250 кв. метрів робили ремонт усім селом. Особливо активною була молодь. Хлопці працювали, дівчата готували їжу та прибирали. Зараз тут стоять тренажери, дві штанги, бруси, тенісний та більярдний столи, кілька комп’ютерів, проведене опалення. Є навіть телевізор, тому молодь приходить переглядати футбольні матчі сюди, а не до місцевого бару. Колись у цьому приміщенні був дитячий садочок. А після його закриття воно багато років пустувало. Аж допоки отець Михайло та сільська громада не вдихнули сюди нове життя і не перетворили на улюблене місце усіх присівчан. Тепер тут плебанія, де мешкає священик, фельдшерський пункт та спортзал.
«Господь допоміг поєднати любов до церкви і спорту»
Отець Михайло змалечку любив грати футбол. Майже щодня по кілька годин ганяв м’яча.
– Мені говорили: ти будеш священиком або футболістом, бо ти і футбол любиш, і до церкви ходиш. Господь допоміг поєднати мої захоплення, – розповідає Михайло Піняга. – Коли дев’ять років тому прийшов на парафію в Присівці, організував сільську футбольну команду. І одразу ввів систему штрафів. За лайку та нецензурні слова видаляв гравців на кілька хвилин з поля. Згодом хлопці зрозуміли, що цього робити не можна.
За вісім років парафіяльна команда «Скеля» стала найкращою у районі. Отець впевнений: допомагає не лише його присутність, але те, що йому вдалося зібрати найкращих футболістів. Священик бере участь у тренуванні з хлопцями та їздить з ними на змагання.
– Спорт і найперше футбол – це абсолютно унікальні засоби, щоб згуртувати молодь, – каже отець Михайло. – Не раз зустрічав хлопців із сигаретою чи пляшкою пива, а сільські футбольні змагання не обходилися без матюків, інколи бійок. Мені це не давало спокою, тому поставив собі за мету наповнити їхнє дозвілля Богом.
І священику це вдалося. У селі кажуть, що завдяки настоятелю храму з футбольного поля більше не линуть нецензурні слова і все більше хлопців та дівчат почали займатися спортом.
– Наші хлопці за досить коротку футбольну кар’єру здобули немало трофеїв. Спочатку ми дякували Богу за третє чи друге місце, однак у 2010 році запальні сільські любителі м’яча стали володарями кубку Зборівського району, вибороли перемогу на XXIII змаганнях з міні-футболу, стали чемпіонами Зборівського району з міні-футболу у 2011 році, а 2012 — здобули перше місце на сільских спортивних іграх Зборівщини”.
У спортзалі діє правило «трьох не»
У відремонтованому залі щоразу збирається все більше молоді. А от у місцевому барі, кажуть, клієнтів поменшало. Хлопці та дівчата слухають духовні повчання та з молитвою приступають до тренувань. Роботі священика не натішаться батьки та вчителі, адже їхнім дітям є куди піти після уроків.
– Отець Михайло даний нам Богом, – каже житель Присівців пан Микола Бобко. – Він вже десятий рік служить у нас на парафії. Завдяки йому ми маємо чудову футбольну команду, фігуру Матері Божої при в’їзді в село, чудову церкву та спортивний зал. Тепер наші діти мають куди подітися і займаються добрими справами.
Отець Михайло радий, що до нього тягнеться молодь, але не забуває нагадувати хлопцям та дівчатам про правила. На території спортзалу існує закон «трьох не»: не матюкатися, не вживати алкоголю і не курити, адже це територія церкви.
До священика – за порадою
У селі вже шість років діє християнська молодіжна організація «Скеля», учасники якої організовують українські дискотеки, влітку разом їздять на відпочинок, при храмі створена Марійська дружина.
Молодь зізнається, що отець Михайло є для них і духовним наставником, і тренером, і другом.
– У різних ситуаціях ми можемо звернутися до нього за порадою, попросити допомоги, – каже учасниця «Скелі», студентка Наталя Назар. – Ми часто збираємось разом – обговорюємо важливі теми, проводимо дискусії. Священик завжди говорить в церкві, що його двері відчинені для кожного, залишає номер телефону, щоб в будь який час люди могли звернутися до нього.
У присівчан та їх пароха ще багато цікавих ідей та планів, які вони планують реалізовувати вже на весні. Зокрема вони хочуть завершити створення міні-футбольного поля, баскетбольного майданчика та невеликої альтанки поблизу спортзалу. Що ж, щиро зичимо їм успіхів, ентузіазму та натхнення змінювати життя свого маленького села та бути чудовим прикладом для наслідування.
Юля ТОМЧИШИН.
