Як весело стало, коли сонце з-за хмар показалось. Осіяло землю, всім усміхнулось, виманило людей з хати весну зустрічати.
Розтали сніги-льоди, потекли струмочки. Земля воду увібрала, зазеленіли горбочки. Усміхнулися підсніжники, озимина піднялася, проліски розкрили голубі оченята, набубнявіли бруньки – весна почалася.
Та цього місяця, першого весняного, ще буде все: і мороз землю легесенько скріпить, і сніжок посіє, і дощик покропить, а вітерець весняний все висушить і сонце нагріє.
Як гарно, як хороше весну споглядати – вона, як та дівчина, що готується нареченою стати. Вона березі коси прибере в сережки і листочки зелені. Вкриє сади рожево-білим серпанком. По зеленому земляному килимі квіти ще розстелить, омиє їх цілющою росою – порадує нас цією красою.
Ой весно-весно! Яка ж ти хороша! Спасибі Богу, що тебе послав – душу звеселить, надію на краще вселить…
Лідія КРОХМАЛЮК.
с. Старий Олексинець Кременецького району.
