Тернополянину врятували ногу в Австрії: герої повертаються додому
Студент Володимир Безкоровайний, якого було поранено на Майдані в Києві, після лікування за кордоном повернувся додому. Зі сльозами на очах хлопець обіймає маму сестру та брата, які приїхали його зустрічати на залізничний вокзал. Зізнається: щасливий, що вижив і повернувся в Тернопіль. В Австрії його буквально поставили на ноги.
Двадцятирічний хлопець мешкає у Хоросткові. Навчається в Борщівському агротехнічному коледжі. Поїхав на Майдан одразу після розгону студентів. А вже через два місяці отримав важке поранення ноги – граната пошкодила коліно під час атаки беркуту.
– Коли спецпризначенці відходили, то почали кидати гранати , – пригадує Володимир. – А людей було дуже багато, всі почали панікувати, ми не знали що робити, стояли. Граната потрапила в мене і підірвалася.
До лікарні хлопець довший час не звертався. Лікувався самотужки на тому ж Майдані. Це й ускладнило поранення. Осколки від гранати, які зачепили кістку, почали гноїтися. Володю, як і багатьох інших важкохворих, терміново відправили до Австрії. Хлопці їхали звичайним рейсовим літаком. В аеропорту їх зустрічали та на реанімобілях розвезли у приватні клініки. Транспортування українців організував Австрійський Червоний Хрест.
– Наші герої мали неймовірну підтримку посла Австрії в Україні пана Хайма, – розповідає отець Іван Гуняк. – Хлопці не мали закордонних паспортів, тож їм поставили австрійські візи у внутрішніх паспортах.
Повне діагностування, лікування, медичний супровід профінансувала австрійська сторона. Після лікування у Відні Володимир проходив реабілітацію у Будапешті. Зізнається, за кордоном ставилися до українців дуже добре.
На батьківщину повернувся здоровий. Каже, здасть сесію у коледжі – й одразу на Майдан. А звідти поїде до Криму. Відсиджуватися вдома не збирається.
Рідні не перечать бажанню хлопця і пишаються ним. Однак перебування Володі на Майдані стало для них справжнім випробування. Мама, брат і сестра страшенно хвилювалися за нього
– Я дуже переживала. Не спала ночами, – зізнається матір Володимира пані Марія. – Це дуже страшно. Я часто йому телефонувала. Дякую сину, що він завжди брав трубку і заспокоював мене. Я не забороняла йому їхати на Майдан. Це його вибір. Якщо знову повернеться в Київ, буду молитися за нього, переживати. І як треба буде, я також з ним піду.
Чи доведеться хлопцю взяти до рук не книжку, а зброю, покаже час. Однак, друзі Володимира впевнені: він вже захистив Україну, на Майдані. А у теперішній ситуації боронити державу повинні професіонали.
Юля ТОМЧИШИН.
