Доля вигаптувала йому звивисті узори життєвого шляху на одній літературно–мистецькій канві. Він живе словом і його живить слово – так з’являються на світ нові книги прози та поезії.
Навіть уві сні він бачить образи, яким згодом судилося ожити в його драматургії. Він справедливо вважає себе частинкою Тернопілля, а тому знає і розповідає всім, чому не можна не любити рідний край.
А народився іменинник 2 серпня 1952 року у с. Молотків Лановецького району. Після закінчення десятирічки вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Отримавши диплом, працював у редакціях Лановецької районної газети, газет “Вільне життя” і “Тернопіль вечірній”, у Державному архіві Тернопільської області. Згодом – головним редактором Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації, видавництва Тернопільської академії народного господарства “Економічна думка”, Всеукраїнської літературно-мистецької і культурологічної газети “Русалка Дністрова”, журналу “Тернопіль”, який ще й дотепер виходить під назвою “Літературний Тернопіль”.
І все ж, журналістика, навіть у науково-популярних виданнях, – лише одна з багатьох граней титанічної роботи над його величністю Словом. А справді заслужене визнання Богданові Мельничуку принесли його літературні, мистецькі та драматичні твори, адже саме в них автор знайшов даровані йому Всевишнім та батьками зерна свого самобутнього таланту.
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат кільканадцяти Всеукраїнських, Міжнародних літературно-мистецьких премій та Загальнонаціональних конкурсів…
А ще шість років свого творчого життя Богдан Іванович віддав створенню першого в Україні регіонального чотиритомного “Тернопільського Енциклопедичного Словника”, а від 2010 і донині працює відповідальним секретарем редакційної колегії і головним науковим редактором тритомного енциклопедичного видання “Тернопільщина. Історія міст і сіл”.
У коротких проміжках між копітким вивченням минувшини нашого краю знаходив час, щоб довірити аркушеві паперу найпотаємніші думки. А вже згодом ці, почасти, наспіх написані рядки, набиралися літературної стрункості та суспільної ваги, групувалися у сторінки першодруків. Богдан Мельничук – автор 46 книг драматургії, прози й поезії, автор і співавтор 47 краєзнавчих досліджень. В академічних обласних: Тернопільському ім. Т. Шевченка, Львівському ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич), Коломийському ім. І. Озаркевича, Хмельницькому ім. М. Старицького, Рівненському драматичних театрах, Тернопільському театрі актора і ляльки, Івано-Франківському театрі ляльок ім. М. Підгірянки, народних театрах: Копичинецькому ім. Б. Лепкого, Озернянському Зборівського району, “Дивосвіт” Тернопільської ЗОШ № 22 народному театрі-студії “Сузір’я” (м. Тернопіль) та інших поставлено 47 його п’єс та інсценізацій.
Богдан Мельничук – автор сотень статей, нарисів, рецензій та інших публікацій у ЗМІ. Укладач і редактор більше1000 книжок, а відомі українські композитори написали понад 100 пісень на його тексти.
Принагідно слід зауважити, що сотні найдорожчих для себе нагород, як і широку популярність, Богдан Мельничук здобув уже за роки української незалежності. І це цілком справедливо, адже, за великим рахунком, вистраждане і виставлене напоказ кожне його Слово завжди пахне всесильною Любов’ю до великої родини і поряд з нашими доблесними оборонцями стає на сторожу України. Воно, мов чиста вранішня роса, скроплює спраглі за українством наші душі.
Про життєвий шлях письменника розповідає книга Івана Бандурки “Чотири вежі Богдана Мельничука”. Також у Тернополі видано бібліографічні покажчики “Богдан Мельничук – письменник, редактор, журналіст, краєзнавець”.
Стежки ще є, якими не ходив,
Вершини є, яких не підкорив,
І свіжий вітер – в спеку так жаданий
Очікує на оди від Богдана.
Країна є, яка його болить,
Тривожить душу, роздуми ятрить.
А день новий вже стукає у двері,
Щоб залишитися рядками на папері.
Попереду – десятки довгих літ,
Щоб словом розфарбовувати світ,
Щоб встигнути тепло подарувати,
Не загубитись і про себе нагадати.
Колеги, друзі, віддана рідня,
І сторінки – їх більшає щодня.
Абзац до крапки. Ще один за ним –
Не всім дано зостатись молодим,
Щоб не замулити – розчистити потік,
Не змарнувати, а прожити вік,
І вірити, і мріяти, і йти –
Твори, Богдане, все це можеш ти!
