Желя була красивою дівчиною з очима кольору голубого неба, що дивилися на всіх усміхнено, щедро випромінюючи тепло душі. Ще в школі у неї закохувалися однокласники, та на якусь особливу увагу з її боку не претендував ніхто. Їй подобалися хлопці старшого віку, а ровесники викликали лише іронічну посмішку. Вони були ще надто наївними в амурних справах і не знали, як підступитися до красивої дівчини. Для них вона була неземною істотою, з інших галактик і, як їм здавалося, щоб завоювати її серце, потрібні були з їхнього боку якісь незвичайні героїчні вчинки. Вони не розуміли, що цього не потрібно зовсім, що дівчата закохуються не у героїв, а у тих, до кого потягнеться їхня душа, коли приходить пора кохання.
Для Желі цей час настав, коли вона закінчувала педагогічний університет. Той, вимріяний дівочою уявою хлопець, появився в її житті мовби з прочитаних колись любовних романів Жорж Санд, зовсім випадково, на автобусній зупинці, де вона чекала на транспорт, щоб добратися додому після докучливих занять. Розмова між ними зав’язалася сама собою, вільно, невимушено, ніби вони знали одне одного вже давно. Желя ловила на собі уважний погляд хлопця і сама крадькома приглядалася до нього і, немов в океані, тонула в його світло-карих, усміхнених очах.
Кохання не раз зароджується ось так, ніби з нічого: просто сказали одне одному кілька слів і ти відчуваєш, що саме ця людина є для тебе всім і ти готовий пов’язати з нею своє життя. Люди, як зорі у небесній височині, що зустрічаються у безмежному просторі, щоб разом осявати галактику. І ніхто не збагне, чому саме так виходить: випадково зустрілися і спалахує неземне кохання. А, може, це зовсім не випадковість? А, може, це так записано у Книзі Буття – коли і де кожен з нас має зустріти свою половинку? Просто ми йдемо одне одному назустріч, і коли ця мить настає, то знаходимо те, що шукали. Головне – не розминутися в дорозі…
Після зустрічі з Андрієм, так звали того хлопця, життя для Желі набуло іншого смислу. Вона почувала себе неймовірно щасливою, бо бачила, як кохає її Андрій. І їй хотілося завжди бути з ним разом.
Коли Андрій повів Желю до вінця, щасливішої від неї нареченої, мабуть, не бачив ніхто. Друзі-студенти зворушено говорили:
– Ви погляньте на Желю. Вона з радості просто цвіте. Яка красива пара! Як кохають одне одного…
Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ, м. Хоростків.
