У Європі щороку переглядають споживчі кошики і поповнюють їх різноманітними технологічними новинками, продуктами, послугами. Українська ж торбинка виглядає сиротою на фоні європейської.
А деякі пункти, виписані вітчизняними урядовцями, – абсолютне невігластво.
Дива споживчого кошика: кава, чай, цукор і сіль в раціоні не передбачені
Документом, наприклад, пропонується жінці носити одну вовняну спідницю аж п’ять років. Зимове пально – вісім, весняне – сім. Шість пар колготів мають слугувати два роки. Зимові чоботи – п’ять років… Невже урядовці «списували» документ із гардеробів своїх дружин?
Стосовно чоловіків, то в уряді порахували, що достатньо одних плавків на десять років, одного плаща і костюма – на п’ять, електробритви – на шість, однієї краватки – на десять років…
А як «дбають» у владі про дітей! Так, гарнітур для новонароджених (шапочка, сорочка, дві пелюшки) повинен слугувати… шість (!) років. Дітям до трьох років пропонується носити верхній зимовий і демісезонний одяг по два роки. Взуття також. Про те, що діти ростуть, українські урядовці й не здогадуються.
У дірявій споживчій торбинці не знайшлося місця для книг, комп’ютерів, культурного дозвілля – крім одного у рік відвідування концерту або театру.
Щодо продуктового набору споживчого кошика – це сум. До речі, кава, чай, цукор, сіль і спеції в раціоні українця не передбачені взагалі.
Споживча торбинка викликає у суспільства неабияку критику. Крім того, що убога, її вміст ще й не переглядають. Тому правозахисник, керівник проекту «Відкритий суд» Станіслав Батрин подав позов до суду на Кабмін із вимогою переглянути застарілі стандарти. Судова тяганина тривала майже вісім місяців і закінчилася перемогою представника громадськості. Але… Після перегляду споживчий кошик українця все одно залишиться бідним.
Зокрема, експертна комісія при Міністерстві соцполітики вирішила збільшити кількість відвідувань перукарні – з чотирьох до шести на рік, і, водночас, відмовилася врахувати необхідність придбання таких життєво необхідних речей, як рушник або мобільний телефон (передбачено раз на п’ять років). Щодо памперсів, у комісії вирішили звернутися до Мінохорони здоров’я для з’ясування доцільності.
Тим часом… щоб добре жити в Україні, треба заробляти не менше 20 тисяч гривень на місяць, свідчать дані дослідження кадрового порталу «HeadHunter». Так вважають чверть опитаних. П’ята частина хотіла б отримувати не менше 30 тисяч. Стільки ж «білих комірців» оцінюють гідне життя у 50 тисяч гривень щомісячного доходу. Одного з восьми опитаного влаштує зарплата у 15 тисяч, а одного з дев’яти – 10 тисяч. І лише двоє зі ста опитаних назвали гідну зарплату у розмірі п’яти тисяч гривень.
Слід нагадати: кожен п’ятий українець налаштований залишити країну через кризу в економіці, малі зарплати і прагнення забезпечити краще майбутнє своїй сім’ї.
Ні прем’єр, ні президент не створювали українську землю і не їм вирішувати її долю
Хто поклав око на українські чорноземи? Таке питання напрошується після одкровення Арсенія Яценюка під час програми «10 хвилин з прем’єр-міністром». Глава уряду вважає за необхідне продати на аукціоні мільйон (!) гектарів землі, яка знаходиться у державній власності.
За словами Яценюка, цей мільйон гектарів використовується у тіньовому і корумпованому обороті. Тому землю слід продати на відкритому аукціоні. Це називається продовженням проведення земельної реформи.
Варто б запитати в Арсенія Петровича: хто отримує прибутки від «корумпованого» мільйона гектарів? Усім відомі «земельні» апетити вітчизняних чиновників – і на верхах, і в низах. То, можливо, доцільніше було б вивести цей мільйон гектарів з «тіні», а, заодно, й на чисту воду тих, хто їх експлуатує? Іншими словами, навести врешті лад у господарці.
Наступне питання: скільки вартує українська земля і хто може стати потенційними покупцями? Точніше, кого допустять на аукціон?
Аграрний експерт Володимир Чопенко стверджує: ідея продажу державної землі може просуватися в інтересах американського і китайського капіталу. «У нас не все в порядку з Державною продовольчо-зерновою корпорацією України: Київ не повністю виконує контракт щодо постачання зернових до Китаю. Ще на початку існування корпорації зафіксовані крадіжки у 300 мільйонів доларів (корпорація створена у 2010 році). Їх досі шукають. Ми не допоставляємо зернові в Китай. Відповідно, китайське керівництво має претензії», – сказав Чопенко. І припустив, що китайська сторона виставила Києву конкретні умови.
Крім того, китайці зацікавлені отримати контроль над українською землею, щоб самим виробляти продовольство для Піднебесної.
Наступним лобістом продажу державних земель можуть бути американці. «В Україні багато філій американських агрокорпорацій. Думаю, вони впливають на наш уряд. Американці теж хотіли б отримати доступ до держземлі», – запевнив Чопенко.
Експерти наголошують: необхідно проводити референдум, аби народ вирішив долю землі. Бо ні прем’єр Яценюк, ні президент Порошенко не створювали українську землю і не їм вирішувати її долю.
Держава справді володіє величезними просторами земель. Це, переважно, власність академій наук, дослідних інститутів, недорозпроданих радгоспів тощо. І це останній земельний ресурс, який ще залишився у держвласності. Саме його планує продати Яценюк. Точніше, продати його не можна, а лише передати в оренду на 49 років. Якщо нинішня влада це зробить, то українці точно підуть з торбами по світу.
Хто політикам дарує мільйони і чому їм щастить у «виграшах»?
А ось до вітчизняних політиків, судячи з декларацій, Фортуна надто прихильна. Їм та їхнім рідним дарують мільйони. Вони отримують призи. Щастить у виграшах (цікаво, де і у що грають).
Наприклад, нардеп від фракції «Батьківщина» Сергій Власенко торік заробив 1,77 мільйона гривень. І 1,5 мільйона з них або виграв, або отримав у подарунок. Про це свідчить його декларація про доходи за 2015 рік (півтора мільйона доходу записані у графу «Подарунки, призи, виграші). Зарплата ж Власенка склала «скромних» 80275 гривень.
Дружині нардепа Борислава Берези подарували три мільйони гривень. Сам нардеп заробив торік 76509,4 гривні.
За словами голови «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна, депутати можуть легко обманути у своїх деклараціях і не понесуть за це жодної відповідальності. Річ у тому, що зміни до закону «Про запобігання корупції», де йдеться про електронну систему надання та оприлюднення декларацій, досі не набули чинності.
Ольга ЧОРНА.
