Маленька Марічка з села Підгороднє Тернопільського району з нетерпінням чекає на татка вже кілька місяців.
Востаннє він приїздив у відпустку в січні, тож дівчинка буквально рахувала дні до його повернення додому. Малювала йому малюночки, вчила віршики, щодня телефонувала і слізно просила: «Татусю, приїзди швидко-швидко».
Вчора нарешті настав цей довгоочікуваний день. Марічка з двоюрідними братиком Вітею і сестричкою Танею одягнула вишиванку, намалювала плакат і з особливим трепетом прийшла на залізничний вокзал зустріти свого найріднішого Героя – татка, який добровільно пішов захищати Україну, воювати за мирне майбутнє для неї – маленької дівчинки, що тільки починає жити.
І ось він уже виходить з вагону, трішки стомлений, але усміхнений. Нарешті вони разом. Її маленькі рученята міцно обіймають мужню татову шию і в цей момент немає щасливіших, аніж вони…
Сьогодні на залізничному вокзалі було тісно від посмішок, сліз, радості та обіймів. У Тернопіль повернулися близько 40 бійців батальйону «Збруч». Хлопці вже прослужили рік у війську і були демобілізовані. З далекої дороги їх зустрічали рідні і близькі з квітами, синьо-жовтими кульками та вигуками «Герої». Для них цей рік був непростий – було багато тривог, переживань, сліз, молитов. На щастя сьогодні усі хлопці повернулися додому живі і здорові. Бійці зізнаються, найбільше сумували за сім’єю, мріють про домашню їжу, рідний дім і смачний мамин обід. А ще, аби в Україну нарешті прийшов мир і спокій.
Юля ТОМЧИШИН.
