«Усі ті могили не мають бути забутими»: таємниці військових поховань у Струсові на Тернопільщині

«Усі ті могили не мають бути забутими»: таємниці військових поховань у Струсові на Тернопільщині

Про що розповідають старовинні кам’яні надгробки

Старовинне польське кладовище у Струсові – справжній музей скульптури під відкритим небом. Одразу за входом починається царство величі й краси, втіленої у камені. Роботи талановитого струсівянина Йосифа Земського тішать око, дарують спокій і умиротворення. Раніше «Наш ДЕНЬ» уже писав про це воістину чарівне місце, проте частина цвинтаря залишилася так би мовити, за кадром. Адже, крім могил місцевих жителів, тут є також і військові поховання.

Таємниця обезголовленого орла

Праворуч від входу розміщений колись величний меморіал, зведений польською владою з метою вшанування пам’яті вояків, що загинули в околицях села у боях з Українською Галицькою Армією у 1918-1919 роках.

Це – досить великий кам’яний орел. Свого часу пам’ятник був пошкоджений внаслідок акту вандалізму – хтось відбив птаху дзьоба.

У вчиненні злочину були звинувачені українські націоналісти, які займалися різного роду патріотичною діяльністю, зокрема й підпільною. Деяких з них, у тому числі ватажка української молоді Конрада Іронія, заарештували.

Розв’язка цієї справи стала справжньою несподіванкою: до наруги над пам’ятником українці виявилися непричетні.

Це була справа рук польського шовініста, на прізвище Чаплинський, що мешкав недалеко від цвинтаря. Він скоїв цей злочин спеціально, щоб дискредитувати українських діячів і нацькувати на них поліцію.

Ніхто так би і не дізнався правди, якби на той час Чаплинський не був смертельно хворим. Невдовзі він прийняв останнє причастя і під час сповіді зізнався римо-католицькому священникові у своєму злодіянні. Парох виявився чесною й порядною людиною, а тому засвідчив у поліції невинність заарештованих, внаслідок чого їх випустили.

Згодом пам’ятник відремонтували, а щоб ситуація більше не повторилася, було встановлено почергове нічне чергування жителів біля цвинтаря. На жаль, після того, як у 1939 році до Струсова добралася радянська влада, пам’ятник був зруйнований вдруге. Відтоді й до цього часу кам’яний орел стоїть обезголовлений.

Зберігся лише один надмогильний хрест

Поруч поховані й самі польські вояки, яким присвячений меморіал. Уздовж огорожі тягнеться ряд невеличких однакових хрестів – теж із каменю. Точніше, однаковими вони були колись. Отримані з часом пошкодження, так би мовити, наділили кожен хрест індивідуальними рисами.

Однак, на цвинтарі ховали не лише польських вояків. По лівий бік від входу, просто навпроти орла, також є велика кількість могил, які не належать місцевим мешканцям. Вони недоглянуті і невпорядковані – лише хаотичні горбики на землі нагадують про те, що тут хтось похований. У цих могилах лежать переважно бійці армії УНР, які у 1920-1921 роках воювали разом з поляками проти більшовицької Росії, загинули у різних куточках Теребовлянщини і яких після закінчення війни польська влада перепоховала в цьому місці як своїх союзників.

Крім них, тут спочивають і солдати російської армії, що загинули в боях з армією Австро-Угорщини. Більшість з них – також українці, мобілізовані на сході України. У той час російські війська, що воювали в Галичині, були суцільно українізовані задля того, аби знизити бойовий дух австро-угорських військ, у лавах яких теж було багато українців. Не виключено, що серед похованих є не лише полеглі в боях, а й ті, хто загинув у лазаретах і таборах інтернованих.

Серед цих могил зберігся лише один надмогильний хрест. Вцілів навіть напис, який повідомляє, що тут спочиває хорунжий армії УНР Данило Холошин родом з Курської губернії. Відомо, що він був вбитий неподалік села Острівець під час бою за Теребовлю 17 вересня 1920 року. В Острівці його й поховали – з усіма належними почестями. Пам’ятник замовили у місцевого майстра.

Кожного року на Зелені свята селяни-українці ходили процесією до могили, священник відправляв на ній панахиду. Місцевій владі ці дійства не подобалися, і через деякий час пам’ятник і могила були зруйновані, а останки перевезені до Струсова і перепоховані серед інших українських вояків. Звідки взявся новий пам’ятник – невідомо.

Перед смертю встиг викласти усе, що знав, на папері

На превеликий жаль, про поховання загиблих солдатів-українців ніхто ніколи як слід не дбав. Поляки більше переймалися своїми загиблими, а українське населення не відчувало особливої симпатії до «петлюрівців», які свого часу віддали Галичину і Волинь Польщі. Досить довго меморіал залишався забутим.

Під час Другої світової війни руйнуванням піддавалися як польські, так і українські поховання. Відновили пам’ятник Данилу Волошину під час Горбачовської перебудови зусиллями місцевого осередку Народного Руху України. Реставрацією хреста займався місцевий умілець-скульптор Тадей Гондович. Вже за часів незалежної України пам’ятник був знищений знову. Вдруге його реставрував колишній рухівець, струсівчанин Михайло Кульчицький.

Настільки детальні відомості про військові поховання на польському кладовищі – заслуга струсівчанина, вчителя історії і учасника Струсівської заслуженої капели бандуристів України Івана Русиняка. Перед смертю він встиг викласти усе, що знав, на папері. Рукопис  передав пані Лілії Щурко, яка давно не живе у Струсові, проте переймається долею цього містечка, зокрема його культурних та історичних пам’яток.

За її словами, після прочитання рукопису у неї з’явилася думка: усі ті могили не мають бути забутими.

– Маю велике бажання, аби історія наша і нашого містечка збереглася, – каже вона.

Пані Лілія вже зверталася по допомогу до відповідних структур, а також до місцевої влади, проте наразі жодних суттєвих результатів це не принесло. Залишається сподіватися, що небайдужі люди зацікавляться долею могил українських військових і разом зможуть щось змінити.

Максим СКАСКІВ.

About The Author

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares