Літо вкотре дарує нам дива, зібравши нас, колишніх випускників 10-Б класу Лановецької ЗОШ №1 імені Ю. Коваля. Біля школи вже чекала Світлана Процюк, яка організувала зустріч. З тривогою і радістю кожен з присутніх немов повертався у прекрасні дитинство та юність, адже 45 років – це дуже багато, коли йдеться про наше життя.
Зустріч була зворушливою: міцні обійми, рукостискання та жаль, що не всі, з різних причин, змогли приїхати. На свято ми запросили наших наставників. Особливо хотілося бачити першу вчительку – Ганну Миронівну Лойко, яка привела нас у цей чарівний світ знань. На жаль, за станом здоров’я вона не змогла прийти на свято. Радісно і щемко було зустрітися з класною керівницею Марією Оксентівною Раєвською. Вона нам була як друга мама.
Дали ми прийшли у клас, де колись востаннє Марія Оксентівна провела для нас урок-настанову в життя. Спершу добрим словом пригадали своїх вчителів, які сіяли в наші душі добрі зерна знань: Катерину Сергіївну Гринчак, Надію Миколаївну Тодосьєву, Степана Некіфоровича Смакулу, Ольгу Макарівну Козак. Хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять учителів та однокласників, яких уже немає з нами.
Зустріч продовжувалася у теплих, дружніх розмовах, кожен розповідав про себе, свої здобутки, і серця від хвилювання наповнювалися радістю.
Непомітно спливав час. Під час наступної зустрічі, які за традицією відбудеться за п’ять років, хочеться знову всіх обняти, поринути в спогади шкільних років.
Спасибі всім, хто залишив усі свої справи та приїхав на цю незабутню зустріч через 45 літ…
