Стрічка новин
Як мандрувати за безцінь: тернополянин за кілька років побував у 44 країнах (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Як мандрувати за безцінь: тернополянин за кілька років побував у 44 країнах (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Чи можливо перетворити закордонні подорожі в спосіб життя, якщо в кишені у вас не так багато грошей? Мінімальний бюджет – не привід відмовляти собі в задоволенні побачити вулиці Стокгольму чи помилуватися барвистими пейзажами Перу, каже тернополянин Олег Кошла.

Коли минає два-три місяці на одному місці, він пакує наплічник і вирушає на пошуки пригод. Смак до мандрів прокинувся у нього кілька років тому. Фактично, лише за цей час у його подорожньому списку з’явилося вже 44 країни.

В Європі йому легше сказати, де не був, аніж перелічувати, що бачив. Серед відвіданого – Близький Схід, а недавно повернувся з Перу і вже має квитки на наступну подорож. Далі будуть Казахстан і Киргизстан.

Олег Кошла живе в Тернополі й працює у книгарні. Перша думка, коли дізнаєшся про кількість відвіданих країн: «Як йому це вдається?». Своїм досвідом Олег ділиться у блозі й на сторінці у Фейсбуці.

Сьогодні він розповів нам, з чого все почалося, як спланувати бюджетну подорож, про найцікавіше з мандрів і, власне, чому варто в один день все відкласти й вирушити в дорогу.

Про польоти за 5 євро і довіру

«Найперша поїздка за кордон була в 2006 році до Чорногорії й Угорщини, з туристичною фірмою. Потім їздив у такі тури в Туреччину. Після цього вирішив вже сам поїхати в Італію. Купував квитки, відкривав візи, планував маршрут. Це принесло значно більше задоволення.

Зараз вже 44 країни. Фактично, останні 3-4 роки бувало так, що відвідую по 10-12 країн за рік. Маршрут підбираю залежно від того, на які дати є дешеві авіаквитки. Тому влітку двічі їздив на Балкани. На початку червня були Албанія, Косово, Македонія, а в кінці місяця – Хорватія, Боснія й Герцеговина. Хоча ці країни розташовані поруч, але переїзд з Македонії в Хорватію коштував би 15-20 євро, а переліт вдалося знайти за 5 євро туди й назад.

Аби здешевити вартість польоту, квитки купую заздалегідь. Бувають акції й розпродажі. Щоб зекономити, дізнаюся ціни на житло в різних країнах. Наприклад, можна дешево долетіти до Копенгагена, але ночувати там дорого. Водночас, у Європі є недорогі нічні переїзди автобусом.

Ще дешевше, якщо скористатися каучсерфінгом. Це світова організація у вигляді онлайн-сервісу. Люди з різних країн світу можуть вам безкоштовно запропонувати ночівлю. Водночас, маєте бути готові самі прийняти гостей.

У мене в Тернополі ночували кілька людей, були відгуки на сайті. І завдяки цьому знайшов каучсерфера в Норвегії. Це теж цікавий досвід. Норвежець, хоч вперше мене бачив, сказав, що йде на вечірку, тож коли я їхатиму, щоб замкнув двері й ключі залишив у поштовій скриньці».

Про самотність і великий телевізор

«Зазвичай подорожую сам. З кимсь більше переживаєш. А якщо сам – запізнився чи не встиг на автобус, чи автобус взагалі не приїхав – якось буде. І більше шукаєш спілкування з іншими, якщо їде компанія – спілкуєтеся між собою.

Мандри роблять життя барвистішим. Якщо залишаюся вдома 2-3 місяці – відчуваю, що треба змінити обстановку, зарядитися енергією. Для мене це дорога.

Я не маю великого телевізора, відеосистеми, зате подорожую. Якщо не вистачає грошей, маю для цього кілька кредиток. Коли їду – беру з них, а повернувшись – всі зароблені гроші одразу віддаю за кредит.

Європейські країни, принаймні, в одному напрямку – Нідерланди, Бельгія, так само як, наприклад, Данія, Швеція – досить схожі. З часом хочеться подорожувати далі.

Якось шукав дешеві квитки й побачив, що з Амстердаму є квитки в Перу й назад за 170 євро. Поки думав, ціна зросла до 200. Купив, а потім почав планувати поїздку.

Це надзвичайно дешево за такий довгий переліт. Але є ще десь 8 країн в Європі, де не був. За 200 євро я міг би відвідати половину з них».

Про 300 видів картоплі й перуанців-гуцулів

«В Перу вже цікаво, бо далеко. Дізнавався, що там знають про Україну. Небагато, як і ми про них. Природа інша. Джунглі, гори, океан. Зазичай туристи їдуть на Мачу-Пікчу – це колишня відпочинкова резиденція короля інків, одне з 8-ми нових чудес світу. Вона розташована в джунглях, а найкраще добиратися до неї з міста Куско. Я прилетів в Ліму, це з іншого боку країни. Автобусом – їхати добу, але там дешеві місцеві авіаперевезення. Переліт в обидва боки коштував 62 долари. Автобусом лише трохи дешевше.

Перуанці відкриті до спілкування, всі з тобою хочуть поговорити, особливо якщо мандруєш сам. Єдине, вони мало знають англійську. Але, як показує мій досвід, незнання мови в подорожах – не перепона. Пригадую: сів у місцевий автобус, годину їхати, поруч присіла бабця й питає, чи говорю іспанською. Кажу їй – ні, але її абсолютно це не хвилює, вона починає говорити, показувати жестами, врешті витягує мобільний й демонструє відео з внучкою.

Завжди є щось схоже з тим, як вдома. У Перу багато сільських мешканців, які нагадують наших гуцулів. Їдемо в маршрутці, зупинилися, щоб висадити бабусю. Думаю – куди ж вона піде? Навколо – ліс і гора. А бабуся раз – і полізла вгору, ще й з вантажем.

Крім дешевих перевезень, там можна було недорого поїсти. Наприклад, комплексний обід із супу, курячих литок і рису коштував 5 соль, це приблизно 40 гривень.

Перуанці вирощують біля 300 видів картоплі. Але в нас таку, коли копають, відбирають, як малу.

Цікаво, що кава, яку там вирощують, не дуже популярна, на відміну від України. Пропонують її у великих забігайлівках і вона доволі дорога – 3-4 долари».

Про усмішку і щастя

«У Перу не по собі було лише раз. Попросив водія маршрутки висадити мене в центрі Ліми, їхньої столиці. Він спиняється й пояснює, що центр десь тут поруч. А навколо – промислова зона, заводи, високі огорожі й безхатьки. Телефон лячно діставати, щоб глянути маршрут. Але за 10 хвилин, справді, був у центрі.

Загалом рівень злочинності у них, мабуть, вищий. Наприклад, у Куско, а це – ворота в гори, саме місто вже на висоті 3300 метрів, багато  магазинів з туристичним спорядженням. Біля фірмових, де речі коштують більше ста доларів кожна, стоять охоронці з автоматами.

Хоча в подорожах особливо помітно: якщо усміхаєшся й доброзичливий – так само будуть до тебе ставитися і люди. Подорожі взагалі змінюють. Я став більш відкритим, але водночас помітив, що хочеться повертатися додому. У Стокгольмі жив два місяці. Перші два місяці взагалі не тягне в Україну, далі з’являється якась ностальгія.

Але Європа подобається, бо у них більше посмішок, люди менше напружуються через насущні проблеми.

Де найщасливіші люди? Мені здалося, що в Скандинавських країнах. Те, що тобі не треба думати про базові потреби, що їсти, все-таки впливає на життя. Хоча люди щедріші, мабуть, у бідніших державах».

Антоніна Брик

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"

Loading...

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

// //-->