Анатолій Подворний із села Підлісці на Кременеччині. Щирий, відкритий, неймовірно добрий і позитивний. Таким залишиться у пам’яті своїх чотирьох дітей, трьох доньок і сина, дружини Людмили, рідних, усіх, хто його знав, шанував і любив. Тяжко поранений, Анатолій ще рятував своїх побратимів. На жаль, серце Воїна зупинилося. Вічна пам’ять і слава Герою!
«Татко загинув (на війні). Я поки не маю слів, щоб писати щось зараз. Є лише страшенний біль, який напевно ніколи і нікуди не зникне. Я знаю, що ми/ви всі його любили, приходьте віддати останню честь та попрощатись. Тато заслуговує на купу людей.
Підтримуйте, будь ласка маму, їй дуже складно. Будьте поруч з малими, зараз усі ми дуже їм потрібні. Поки є лише біль та темрява і безмежна любов до тата, яка завжди буде зі мною.
Татку, любий татку, ти так гарно жив це життя, ти був нашим сонцем та світлом. За майбутнє нашої країни віддають життя найкращі люди, нам треба бути гідними них», – такі щемкі, такі ніжні та красиві слова про свого тата-Героя написала донька Анатолія Аліна.
«Тато, Татусь, Татко, Татусік, ти для мене став людиною-прикладом. Я завжди братиму з тебе приклад, бо ти був тим, кого любили й поважали всі. Ти загинув як справжній Герой – сміливий, чесний, відданий своїй справі й людям.
У п’ятницю я написав тобі листа, але, на жаль, ти вже не встиг його прочитати. Навіть після тяжкого поранення ти не думав про себе – одразу почав допомагати іншим. Ти – Герой, назавжди, навіть після смерті.
Не знаю, яким буде життя без тебе, але ми завжди будемо поруч думками й серцем. Ми зробимо все, щоб залишатися міцною й люблячою сім’єю, якою ти завжди нас бачив. Після твоєї смерті я став господарем нашого дому – і зроблю все, щоб ти міг пишатися мною», – прощальні слова для тата залишив 14-річний Михайлик.
Гірку звістку підтвердив міський голова Кременця Андрій Смаглюк: «У нашу громаду надійшла трагічна звістка про те, що 2 листопада у лікарні м. Миколаїв помер від отриманих поранень військовослужбовець, житель села Підлісці Великомлинівецького старостинського округу, головний сержант ПОДВОРНИЙ Анатолій Ананійович, 1973 року народження. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Героя Анатолія!»
Щирі співчуття дружині захисника пані Людмилі висловили також колеги з Кременецької класичної гімназії: «Анатолій Подворний віддав своє життя за свободу та незалежність України. Вічна пам’ять Герою, чия самопожертва та мужність залишаться в пам’яті всієї громади. Колектив гімназії поділяє біль утрати з Людмилою Іванівною, її дітьми – учнями навчального закладу, та всіма рідними і близькими загиблого».
Десятки людей залишать слова співчуття і болю під звістко про смерть захисника.
«Толік, Толічок, у це неможливо повірити. Цього не могло статися. Ти – такий завжди усміхнений, спокійний, добрий. Перед очима твоя усмішка, твої жарти, наші зустрічі, шашлики, оте просте життя, у якому було стільки тепла й світла. Війна забирає найкращих. Людочка, Аліночка, Галюся, Машенька, Міша — обіймаю вас усім серцем», – Олександра Зелінська.
«Невимовний сум і біль… Не вистачає слів, щоб описати, як важко усвідомити втрату такої чудової і світлої людини. Всі, хто знав Толічка, залишать в собі частинку Його теплої душі. Не віриться… Завжди щирий, завжди відкритий, неймовірно добрий і позитивний. За яку б справу не брався – завжди старанно і з переживаннями все виконував! І навіть коли життя перевернулось з ніг на голову, бо почалась проклята війна, і він пішов служити, робив це старанно напрацював авторитет і повагу, а головне не втратив себе! Залишився такою ж світлою Людиною», – Наталія Федоринець.