Маленькі дітки, донечка Катруся та синочок Максимко, ніколи вже не побачать свого тата – мужнього, сильного, доброго і вродливого. Вони ростимуть без його любові, опіки і ласки. Молодою вдовою залишилася дружина Руслана Христина. Осиротіли без сина батьки, брат та сестрички…
Руслан (Микола) Волошин із села Підгайчики Зборівської громади вже 26 лютого пішов захищати Україну. Разом з побратимами воював на передовій. Він був старшим солдатом 2 стрілецької роти військової частини А7170.
Руслан загинув 28 грудня поблизу села Масютівка Куп’янського району Харківської області. Під час омінометного та танкового обстрілу російськими окупантами позицій українських захисників Руслан отримав осколкове вогнепальне поранення несумісне з життям. Герою було лише 30 років.
Руслан народився і зростав у селі Волосівка тоді Зборівського району. Разом з дружиною та дітьми проживав у Підгайчиках. Туди та до батьків і прилетіла страшна звістка про загибель Руслана.
«З великим сумом повідомляю про смерть ще одного українського Героя. Кривава війна забрала життя у нашого земляка Руслана (Миколи) Волошина, який народився в 1992 році у с. Волосівка. Проживав разом із своєю дружиною та дітьми у с.Підгайчики. Сиротами залишилися двоє дітей: 9-місячна донька Катруся та 2-річний син Максимко, вдовою – молода дружина Христина. Рідну кровинку втратили батьки, брат та сестрички.
Висловлюю щирі співчуття родині загиблого Героя-Захисника. Поділяю Ваше горе», – написала на сторінці Ярчовецького старостинського округу Любов Кирик.
Щирі співчуття рідним Руслана висловили у 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.
«…Розуміючи відповідальність перед захистом Батьківщини, Руслан разом із побратимами в перші дні повномасштабного вторгнення зголосився піти добровольцем, був стрільцем стрілецької роти. Захисник мужньо виконував бойові завдання до останнього подиху, його приклад стане неоціненним у боротьбі за незалежність держави поруч із тими, хто зараз тримає щит у небесному війську. Особовий склад та командування військової частини висловлюють співчуття рідним та близьким військовослужбовця. Вічна пам’ять Герою!»
Під дописами про загибель Руслана у соціальних мережах люди висловлюють сотні коментарів та щирих слів співчуття і болю.
«Неможливо без сліз прийняти ту звістку. Вічна память і царство небесне тобі, наш хлопчику. Дуже тяжко повірити в те, що тебе вже нема», – написала Галина Бабій.
«Низький уклін… Вічна пам’ять і шана нашому земляку, нашому Герою Найщиріші співчуття дружині Христинці, діточкам і усій родині» Uliana Bilovus – Włodek.
Жителі громади, навколишніх сіл і Підгайчиків зійшлися, аби віддати останню шану своєму Герою. Рідні, друзі, побратими проводили Руслана останньою земною дорогою до місця вічного спочинку. Поховали українського захисника у Підгайчиках. Тепер уже з небес Руслан оберігатиме своїх крихітних діток, найдорожчих його серцю людей.
Вічна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, якою великою ціною дається наша перемога…
Фото з інтернет-джерел.
