Надання податкових соціальних пільг передбачено ст. 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п. п. «ґ» п. п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, з урахуванням норм абзацу першого п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, для такого платника податку, який є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена п. п. «б» п. п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (осіб з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни).
Підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Таким чином, платники податку – особи з інвалідністю ІІІ групи з дитинства в ПКУ не зазначені як окрема пільгова категорія, але при дотриманні установленого рівня заробітної плати мають право на податкову соціальну пільгу, яка надається у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що у 2018 році дорівнює 881 грн при граничному доході 2470 грн, у 2019 році – 960,50 грн при граничному доході – 2690 грн, у 2020 році – 1051 грн при граничному доході – 2940 гривень.
Сектор комунікацій Головного управління ДПС у Тернопільській області.
