– Бабця хоче померти, – такий вердикт винесла лікарка доньці, яка вночі привезла матір в лікарню.
– То не бабця, то моя мама, – ридала в розпачі донька. – Благаю, робіть щось, рятуйте…
Але медики діяли згідно з протоколом. Перш за все, треба зробити тест на коронавірус і дочекатися його результатів. А тим часом збігав дорогоцінний час, коли літній жінці медична допомога була необхідна вже.
Це – не вигаданий сюжет. Це реалії життя. Нинішнього…
Хочеться волати – люди, що з нами сталося? Невже невидимий коронавірус засліпив серце, розум, свідомість, людяність? Невже тепер житимемо лише згідно з протоколом?
Інший сюжет з нинішніх реалій. Молода жінка з температурою майже 40 градусів теж чекала висновку тесту – ковід у неї чи ні. І вже аж тоді її почали обстежувати та надавати медичну допомогу за протоколом. Така мораль сьогодення.
Але є ще інший бік медалі, не менш важливий і хвилюючий. Коли людина задихається, не має чим дихати, рідні благають про порятунок. А його, цей порятунок, пропонують шукати в обласному центрі, іншому віддаленому медичному закладі. Бо до недавнього часу районна, а нині КНП «Лановецька міська лікарня», а мову веду саме про це, не мала дозволу на лікування ковіду, оскільки не відповідає вимогам МОЗу.
Не стану заглиблюватися в те, які саме вимоги потрібно виконати. Лише скажу, що коли «запахло смаленим», тобто, коли кількість хворих почала зашкалювати, коли число смертей почало зростати, згадали, що і в Ланівцях є інфекційний відділ. Справді, в той час, коли повсюди знищувалися інфекційні відділення, на Лановеччині його зберегли. Вирішували цю проблему навіть на сесії районної ради. Завдяки наполегливості завідуючої відділом Ольги Рижак, свідомості тодішньої голови районної ради Руслани Кушнір і депутатського рішення відділ вдалося зберегти.
Далі збереження справа не пішла, бо медична галузь в державі перебудовувалася. З єдиної взаємозв’язаної структури утворилося три – швидка допомога, первинна і лікувальна ланки. З різним рівнем фінансування й окремим керівництвом. І лише ті, хто безпосередньо, як мовиться, «варився в цьому котлі», знають, як складно стало вирішувати різного роду проблеми.
А ковід не чекав. Він з’явився і все. Все прискорив – і вирішення проблем, і людські смерті. Замість влітку – ремонт в інфекційному відділі Лановецької лікарні почався лише в жовтні. Швиденько замінили вікна, зробили опалення. Того дня, коли я побувала у відділі, там був повний ремонтний хаос. Одні замінювали батареї, інші штукатурили, білили, фарбували. Ольга Іванівна бідкалася, що повільно роблять. Бо ковід вже знову наступив на п’яти.
І нарешті прийшов дозвіл на лікування ковідних хворих.
– Як тільки завершиться ремонт в інфекційному, прийматимемо хворих там, – розповідає виконувач обов’язків головного лікаря Лановецької лікарні Олег Богатюк. – Зараз для цього пристосували дитячий відділ, який перевели в гінекологію.
– Інфекційний відділ розрахований на 35 ліжок, – каже Ольга Рижак. – Якщо долучити ще дві палати, відведених під баклаболаторію, то додасться ще 10 ліжок. Плюс 25 в дитячому. Таким чином, матимемо можливість лікувати майже 70 хворих.
Це все суха статистика. А ті, хто лікувався в інфекційному відділенні за попередньої ковідної хвилі, добре знають, які зусилля стоять за цими цифрами. Як «витягували» майже з того світу людей. І сьогодні вони вдячні Ользі Іванівні, медичним сестричкам, всьому персоналу відділу. На жаль, було кілька летальних випадків. Сумно і боляче.
Саме тому, щоб вони не повторювалися, хочеться, щоб ті, кого спіткало таке лихо, як ковід, отримували допомогу в своїй лікарні, Лановецькій. А не «розкидали» людей то в Шумськ, то в Збараж, у Кременець чи Тернопіль. По-перше, рідним складно доїхати до свого пацієнта, та й коштує це недешево. А доводиться їхати, адже часто треба купити медикаменти, яких не вистачає в лікарнях, хоча ковід, як декларують високі чиновники, мали б лікувати взагалі безкоштовно. Чи віднести хворій людині щось поїсти, теплого чаю, якихось фруктів.
І коли вже після територіального поділу єдиним господарем і єдиною підтримкою Лановецької лікарні стала міська рада, то хотілося б і відчувати руку підтримки та хазяйновитості. Якби так було, то не застав би ковід зненацька непідготованою до епідемії лановецьку медицину. І не робили б на глум утеплення, опалення, ремонт в інфекційному відділі восени. Так, вже є розпорядження на обслуговування пацієнтів лікувального закладу другої хвилі захворюваності. Так, вже заметушилися представники міської ради, допомагаючи лікарні. А могло би бути інакше, якби усі відповідальні владні структури робили все вчасно і заздалегідь.
Ганна КРАЙНЄВА.
