«Андрійку, Андрійку…. Ми всі так вірили, що ти повернешся з Перемогою і будеш успішно відбудовувати нашу Україну на засадах порядності, працелюбства і твого вічного невгамовного завзяття і любові до людей…»
Сотні людей залишили дописи під звісткою про загибель Андрія Павлюка із села Білобожниця Чортківського району. Бо важко повірити, що більше нема у цьому земному світі чесної, порядної, неординарної, найкращої людини. … Дуже світлої, доброї, відкритої, патріотичної особистості… Героя, яких мало. Андрій був одним з тих, з кого брали приклад у роботі, у любові до рідного краю.
У мирному житті Андрій очолював громадську організацію “Об’єднання пасічників Чортківського району” і був учасником “Спілки пасічників України”. Власну справу Андрій розпочинав із виробництва свічок, поступово розвиваючи свій медовий бізнес. Займаючись бджолярством, Андрій, як небагато хто, вірив в те,що можна бути успішним і щасливим тут, на рідній землі, залишаючись чесною і порядною людиною… «Будь сильним та щасливим, досягай своїх цілей та мрій. Їж мед – і ніколи не здавайся!» – написав на своїй сторінці у фейсбуці Андрій, бо таким було його життєве кредо.
До лав Збройних Сил України він вступив добровільно в перші дні повномасштабного вторгнення росії. Старший лейтенант Андрій Павлюк був бійцем 45-ї окремої артилерійської бригади, начальником розвідки 64-го окремого артилерійського дивізіону. Український захисник загинув 22 листопада, виконуючи бойове завдання в розвідці. “Підірвався на міні разом із ще одним бійцем в автомобілі, другий боєць вижив”, – повідомив Суспільному голова Білобожницької громади Віктор Шепета.
В Андрія Павлюка залишилися батьки та молодший брат.
Український захисник народився в селі Палашівка Білобожницької громади, там ходив до школи, потім сім’я переїхала в Білобожницю. У сусідньому селі Калинівщина Андрій мав велику пасіку. Останніми роками він жив в Івано-Франківську, де купив квартиру і відкрив магазин продуктів бджолярства.
За словами бджолярки Наталії Потурай, яка очолює «Об’єднання пасічників Тернопільського району», з Андрієм вони познайомилися, коли на Тернопільщині створювалася обласна спілка пасічників:
“Аби створити таке об’єднання, потрібно було постворювати районні осередки. Андрія вибрали головою “Об’єднання пасічників Чортківського району”. В мене на думці порожнеча, а на очах сльози. Андрій Павлюк дав мені дуже багато порад. Я часто брала собі його за приклад. Часто думала, як би зробив на моєму місці він. Неможливо змиритися з тим, що війна забирає найкращих, найсвідоміших, найпатріотичніших”, – ділиться Наталя.
«Пекельний біль від такої звістки… Не можу прийняти і повірити… Андрія знаю ще із шкільних років, коли прийшов підтягнути математику, щоб підготуватись до вступу. У його дитячих мріях та думках, а він на рік раніше від своїх однолітків пішов у школу, вже відчувалась твердість духу, прагнення ставити цілі та досягати їх. Може дослухався моєї поради та пішов у Чортківський інститут підприємництва та бізнесу тодішнього ТНЕУ, чи доля так розпорядилась, що ми знову зустрілись, але уже як викладач та студент.
Андрій горів навчанням і завжди був в пошуках, ми перемагали з ним у наукових конкурсах. Він хотів бути всюди та, беручись за будь-яку справу, завжди доводив її до кінця. І в коротких зустрічах після завершення навчання, під час продовження ним навчальних студій у Франківську, коли започатковував своє підприємство, радо ділився своїми ідеями, здобутками та дослухався до порад.
Не мала й найменшого сумніву, що Андрій після повномасштабного вторгнення піде до війська, бо не тільки закінчив військову кафедру, а мав дух воїна, борця, патріота та правдолюба. Зустрілись під час його короткої відпуски з фронту. Не думала ніяк, що це буде остання зустріч… Йому назавжди 28 років… Дуже світла, добра, відкрита, патріотична особистість… Герой, яких мало. Герой, який вже у небесному війську… Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і слава нашому Андрієві!» – пише Ольга Барна.
Сумують за Андрієм у Західноукраїнському національному університеті, випускником якого він був: “Виборюючи свободу й захищаючи Україну, загинув випускник Західноукраїнського національного університету, старший лейтенант Андрій Павлюк. Він був наполегливим, позитивним та дуже вмотивованим і цілеспрямованим. 28-річний Андрій назавжди залишиться воїном світла, правди та нескореності. Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо найщиріші слова співчуття родині», – повідомили у пресслужбі вишу.
«Андрійку, Андрійку… Ми всі так вірили, що Ти повернешся з Перемогою і будеш успішно відбудовувати нашу Україну на засадах порядності, працелюбства і твого вічного невгамовного завзяття і любові до людей… Що твій солодкий бізнес стане відомим далеко за межами Франківська і ти станеш не лише бджоляним , а й доларовим мільйонером…
Ти один з небагатьох вірив в те, що можна бути успішним і щасливим тут, на рідній землі, залишаючись чесною і порядною людиною. І в тебе так гарно виходило це! Ти горів своєю справою, обожнював спорт, вмів мотивувати і надихнути будь-кого: такою сильною була твоя душа і світлим розум. Дякуємо, що захищав нас. Величезне співчуття рідним», – написала Ірина Сливоцька.
«Дуже важко пережити цю втрату, адже Андрій Павлюк реально був одним із тих від кого брав приклад. Переконуюсь все більше і більше, що маємо цінувати кожен день, один одного і нашу Україну, за яку кладуть життя Найкращі. Тому бажаю кожному Українцеві, хто знав Андрія не робити речей, які руйнують Україну (давати хабарі, ставити когось нижче себе, бути егоїстами…) А навпаки замислитись над сенсом життя, в центрі якого є Бог.
Андрій, продовжую брати з тебе приклад жертовності і любові до інших і до України. Впевнений, що твоя душа заслуговує бути в небі біля Бога, за що і молюсь… Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх (слова з Біблії). Дякую Тобі Андрій, дякую твоїм батькам за тебе. З нами Бог і Марія, нехай живе наша славна Україна», – щирі слова прощання присвячує Герою Коля Дзьоник.
Сотні людей – жителі Чорткова, Білобожниці, рідні, друзі, побратими зустріли траурний кортеж з тілом Героя біля Собору Верховних апостолів Петра і Павла. Щоб провести останньою земною дорогою до рідного села, до місця вічного спочинку.
Світла і безмежна пам’ять Герою! Пам’ятаймо, найкращі сини України віддають життя за волю України, за наше мирне майбутнє…
Фото Тетяни Лякуш та з відкритих інтернет-джерел.
