Підсніжники найперші вітаються з весною. Їх називають улюбленцями природи, квітами надії. Витончено прості, як ніжна усмішка весни, вони зацвітають першими, щоб встигнути отримати свою порцію сонячної енергії, доки не пробудились від зимового сну конкуренти – більші і міцніші рослини. Їм не страшні ані сніг, ані морози – до примхливої природи ці ранні квіти чудово пристосувались.
Мудра природа наділила первоцвіти для цього всім: від морозу їх захищає висока концентрація цукрів, а в підземних коморах (бульбах, цибулинах, кореневищах) накопичено багато поживних речовин, необхідних для раннього цвітіння.
У нашій флорі одними з перших квітують саме тендітні підсніжники. На території природного заповідника «Медобори» зростає один із трьох відомих в Україні видів роду підсніжникових – підсніжник білосніжний.
Латинська назва підсніжника – Ґалантус – походить від грецьких слів «гала» – молоко і «антос» – квітка. Тому його називають «молочною квіткою».
У німців і англійців його назви поетичні: снігові краплинки або снігові дзвіночки.
В період їх цвітіння здається, що грунт у весняному медобірському лісі ніби прикритий тонкою мереживною скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних сніжно-білих квіток.
Перші весняні квіти відіграють величезну роль у житті лісу, як природного комплексу. Нектар первоцвітів є майже єдиним джерелом їжі для комах, які щойно прокинулися після зимової сплячки, наголошують у заповіднику «Медобори».