«Величаємо вас, апостоли Христові Петре і Павле, що весь світ навчаннями своїми просвітили і всі кінці землі до Христа привели». Такими словами величання, в устах вірних, Церква прославляє святих первоверховних великих апостолів Христових Петра і Павла.
Святі апостоли були розділені тілом, але поєднані духом. Розділені тілом, бо народились і жили вони далеко один від одного. Апостол Петро родився і жив у місті Віфсаїді над Геннісаретським озером у Галілеї, а Павло походив з міста Тарс в Малій Азії. Апостол Петро вийшов з простої рибальської сім’ї і сам був малоосвіченим рибалкою. Апостол Павло походив з поважної, відданої іудейському законові родини і сам здобув великі знання й освіту, зокрема, при ногах найвидатнішого і найблагороднішого іудейського законовчителя того часу Гамаліїла.
Бистрий у слові і вчинках Петро без вагання покинув усе і пішов за улюбленим Учителем і Господом, Який перейменував його з Симона на Петра. Апостол Павло до свого покликання називався Савлом. Будучи вихований в дусі щирого фарисейства, віддано служив Богові. Коли з’явилося новозавітне благодатне вчення, Савл, «бувши непоміркованим ревнителем отцівських передань», став запеклим гонителем християнства, в’язав і здавав до в’язниці християн. Тому і навернення Савла до Христа, як це при зміні світогляду буває в людей, захоплених своєю ідеєю, було бурхливим, потрясло всю його істоту. Саме тоді, коли він, палаючи ненавистю до християн, наближався до Дамаска розшукувати їх і в кайданах привести до Єрусалиму, осяяло його світло неба. Савл упав на землю і почув голос: «Савле, Савле, чому ти Мене гониш?» (Діян.22, 5-7). І ось із землі встає вже не Савл – гонитель Христа і Його Церкви, а Павло – апостол народів, найщиріший, самовідданий благовісник і послідовник Христа, в Павлі живе відтепер Христос.
Так ці два апостоли Христові, люди відмінного походження і стану, виховані в зовсім різних умовах і середовищі, з’єдналися духом Христовим і там, де їм було призначено, несли людям проповідь спасіння.
Коли римський імператор Нерон почав переслідувати християн у Римі, апостол Петро подається і туди, щоб бути серед страждаючих братів. Тут він і сам постраждав на хресті. Вважаючи себе недостойним умерти на хресті як Господь, Петро впросив розп’ясти його вниз головою. А скільки довелося постраждати за Христа святому апостолові Павлу довідуємося з читань апостольських. Та ніщо не могло відхилити його від глибокої віри в Ісуса Христа. І під час Неронового гоніння Павло був стятий мечем. Обидва апостоли постраждали за віру в Христа, давши на віки вічні нам приклад, як жити вірою в Господа, виконувати святі заповіді Його, як любити Бога і людей, щоб наслідували їх у нашому християнському житті, пам’ятаючи про високе наше покликання.
P. S. З днем іменин вас, Петрики і Павлики, Петри і Павли! А також вас, Павлинки і Павліни!
о.Богдан ЗІНЧЕНКО, член Національної спілки журналістів України.
