Віктор Гоцалюк із села Клювинці, що неподалік Хоросткова, «намотав» на двоколісному 1000 кілометрів.
– Завжди мріяв побувати у цих місцинах, про які говорять, що там щось аномальне. У вересні купив “японця”, шолом і, як видалась нагода, заправив бак і гайнув у бік кордону з Молдовою – там містичних історій і місцин вистачає, – розповідає Віктор ще зовсім свіжі враження від поїздки.
«Наплічник – це мій дім і кухня»
За словами мандрівника, поїхав він сам, бо ще не зробив зручного багажника для когось із родини, навіть наплічник віз на плечах. На швидкості, зауважує, це доволі непросто.
– Без нього не їду ні у яку жодну подорож – це мій дім і кухня, – каже Віктор. – Маю намет, газову плитку, продукти, і мені зручно всюди, куди б не їхав. Крім того, це економить гроші, зокрема, у Молдові – леї.
Рух до Молдови Віктор почав у напрямку Чернівців, далі поїхав до прикордонного містечка зі смачною назвою Мамалига.
– Оформив “зелену карту” на свого коника – мотоцикл усього за 62 грн, перетнув без проблем кордон і поїхав вже Молдовою, – згадує мандрівник. – Доїхав я майже до Кишинева, хотів в ліс на ночівлю завернути, а там всі заїзди закриті шлагбаумами. Швидко стемніло, і ось тут розпочались мої містичні пригоди – просто поїхав вниз, ніби мене хтось вів за собою, і раптом опинився під стінами чоловічого монастиря.
Ночівля в монастирі
Про монастирі Молдови в Інтернеті описано багато різних містичних історій, але всі мандрівники стверджують: енергетика цих місцин позитивна, туристів не кривдять ні живі люди, ні привиди. Але про те, що буде спати у монастирі першу ніч, Віктор і гадки не мав, та ще й не в наметі.
Допоміг Віктору монастирський сторож – дідусь Гріша. Привітний старий оселив українця у літній сторожці, вранці намалював мапу – скорочений шлях до селища Бутучані і до Старого Орхею, що у каньйоні річки Реут.
Разом з намальованою мапою шлях мандрівника істотно скоротився, тому через деякий час на власні очі побачив білу каплицю з Бутучан на кам’янистих скелях річки Реут.
У цих скелях люди у різні часи видовбували кімнати – такі собі кам’яні селища над річкою. Але найбільш відома місцина старим молдавським містом Орхеєм (XV-XVI століття). Історико-археологічний комплекс, розташований в 60 кілометрах від Кишинева, теж назвали “Старий Орхей”.
Тут можна побачити сліди різних цивілізацій – фракійців, Золотої Орди, є і православні монастирі, які зводили тут, починаючи з кінця XIV століття.
Місця сили і лікувальна купальня
– Вигляд на річку Реут і каньйон дуже гарний, я сфотографував усе, трохи полазив кімнатами і поїхав далі. Як у кожній моїй поїздці, по допомогу звертався до людей. Цікаво, що з молоддю спілкувався англійською, а старші люди знають російську. Так я доїхав до селеща Ципово. У нього слава також аномального і містичного. Село невелике, живуть десь 300 людей, але вони дуже привітні – я без проблем залишив свій байк і пішов вже до знайомої річки на зустріч з Дністровським каньйоном та на пошуки “місця сили”. І знайшов! Каскади водоспадів, подібних на Кримські, на наші, ті, що поблизу Бучача у Скоморохах та у Русилові. Не думав, що каньйони так можуть відрізнятись один від одного – такий суворий, строгий на річці Реут і такий зелений, наповнений шумом водоспадів, струмків на широкому Дністрі. З монахами зустрітися не склалось. Сили набрався від краси природи, від чистої води, від теплих скель, зігрітих сонцем, – продовжує мандрівник.
Попереду Віктора чекала містична Сахарна, де є скала Гримідон, зі слідом Діви Марії та купальня, яка здатна лікувати людей з чистими помислами.
– Скельні монастирі Сахарни відомі з 1459 року, – розповідає він. – Для мене це не новина, адже є скельні храми і у нас на Тернопільщині, і в сусідніх областях. Але у Молдові більшість скельних монастирів діючі. Проте, зустрітися з містичними монастирями Сахарни у той день мені не вдалося. Акумулятор мого байка все вирішив за мене. І вже не він мене, а я його віз, аж доки знову не допомогли мені містичні сили Молдови, коли раптом побачив спуск. Я з’їхав ним до Нової Сахарни і пригальмував біля першої хати. І, що дивно, у цій хаті одразу знайшлась зарядка до мого акумулятора.
Вино замість грошей
Віктор жартує: мав великі плани взяти наплічник і піти до монастиря, але господар вирішив мене познайомити гостя з «містичними» напоями, які місцеві селяни виробляють з винограду, і не літрами, а тонами. Невдовзі поспілкуватися з мандрівником зійшлися сусіди, кожен – зі своїм вином.
– Вино в таких молдавських селах замість грошей, – розповідає Віктор. – Ним можна розрахуватись за послуги, можна дарувати і можна пригощати.
Ночувати Віктор вирішив у лісі, а вранці все ж відвідати місцевий діючий монастир. За словами мандрівниками, до видовбаних в скелях кімнат монахи прибудовують, домуровують сучасні будівлі. Але паломники ідуть туди, де у первісних скелях у келіях стоять почорніли ікони, біля святинь залишають леї і записки з проханнями та побажаннями. Там у купальні, що бирає воду зі скельного водограю, Віктор занурився в цілющу воду. Набрався сил для подальшої мандрівки. Повернувся в гостинне село, отримав у подарунок вино і банку варення і вирушив далі мотоциклом у напрямку Придністров’я.
Спогад про СРСР
Дорогою Віктор заїхав у село Рибниця і наче занурився у радянське минуле. Всі вивіски в ньому – російською мовою. Місто готувалося до святкування 9 травня, всюди розвішані прапори і плакати.
– Місцеві розмовляють російською, кіноафіші висять з фільмами, які в нас крутили рік тому, – пригадує мандрівник. – Там мені, проте, дали талон-перепустку для кордону, і я поїхав далі вже до України.
Вертаючись через вінницькі дороги, Віктор шкодував, що не поїхав Молдовою додому.
– Виїхав я на пропускному пункту Кам’янка в Вінницькій області, – пояснює. – Дорога там «вбита» аж до Хмельницької області.
Усім, хто думає, як провести вихідні, Віктор радить не вагатися і вирушати в дорогу. І не обов’язково у далекі країни, можна для початку освоїти і щось поближче. Сам Віктор зібрав неймовірні враження з Молдови і проїхав 1000 кілометрів доріг всього за три дні мандрів.
Олена МУДРА.
