Ініціатори заходу – учні Тернопільської спеціалізованої школи №17 імені Володимира Вихруща. Це вже третя зустріч школярів з поліцейськими – ветеранами війни. Під час першої учні знайомилися з командою ветеранського простору «Незламні духом», далі провели спортивний захід під назвою «Змагання поколінь», граючи у петанк, цього разу шкільна команда та захисники зіграли у волейбол сидячи.
Зі слів доцентки кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету Оксани Сопотницької, такі зустрічі для ветеранів – це, насамперед, реабілітація та адаптація, а для учнів – можливість спробувати улюблену гру в іншому форматі.
Волейбол сидячи — різновид волейболу для спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату, параолімпійський вид спорту. Майданчик для гри набагато менший, ніж у класичному волейболі. Основне навантаження тут – на руки.
Враженнями від гри у волейбол сидячи поділилася учасниця шкільної команди Софія Іванова. Дев’ятикласниця каже, що для неї адаптивний волейбол – це незвично, але, розуміючи, з якою командою вони суперники – відчуває ще більшу повагу до захисників та вдячність.
Тернопільська команда ветеранів з волейболу сидячи була створена за ініціативи Олексія Горба – провідного консультанта з питань ветеранів поліції Тернопільщини. Захисник об’єднав побратимів із пораненнями кінцівок та проблемами опорно-рухового апарату у повноцінну команду. І тепер волейбол це не лише частина реабілітації, а й професійне захоплення.
Капітан команди ветеранів Василь Базюк щасливий, що вдалося так активно та цікаво провести час зі школярами. Захисник каже – він та його побратими хочуть продемонструвати дітям, що навіть в найскладніших життєвих ситуаціях не варто опускати рук, а знімати протези і зосереджуватися на грі.
Ні переможців, ні переможених у цих змагання не було. Була гра нескорених і кубки, які отримали обидві команди після змагань, – тому свідчення. Волонтер та вчитель початкових класів ЗОШ №17 Оксана Мартинюк всю свою творчість та фантазію спрямувала, аби спортивні нагороди були незвичними. Задля цього педагог розмалювала вручну гільзи від використаних снарядів.
Разом проведений час, захоплююча гра, позитивні емоції – це те, що отримали і ветерани, і школярі під час чергової зустрічі. А така комунікація вкрай потрібна і тим, хто на власні очі бачив пекло війни, і тим, хто в тилу докладає зусиль задля перемоги.