Перед законом усі рівні. Це практично аксіома. Просто дехто набагато рівніший. На жаль, серед вітчизняного чиновництва отих «рівніших» назбиралося стільки, що… Але про все за порядком.
Як відомо, з 1 травня в Україні почав діяти закон про державну службу. Котрий, окрім усього іншого – на кшталт розподілу посад на політичні та державні – надає українській мові статус мови офіційного спілкування. Конкретно: державний службовець повинен вільно володіти державною мовою.
-І що, відтепер Аваков розмовлятиме по-українськи? – сильно засумнівалася моя колега.
Оскільки саме на Великдень ледь не всі випуски новин починалися однаково. А саме: із 1 травня всі чиновники зобов’язані розмовляти державною мовою.
Стосовно Авакова, то… Давайте відкладемо відповідь моїй колезі на пізніше. Тим паче, що не один Арсен Борисович до ухвалення закону про державну службу вперто ігнорував державну мову. Так само чинила досі добра (хоча що в ній доброго?) третина парламентарів, серед яких – радник глави МВС Антон Геращенко. А також високопоставлені чиновниці з цього ж міністерства: Ека Згуладзе та Хатія Деканоїдзе. До речі обидві – громадянки України. Однак до вивчення української мови у них поки що руки не дійшли. Звісно, це можна пояснити неймовірними темпами реформ у поліції в цілому та створенням патрульної служби зокрема. Але…
Погодилися працювати в Україні – вивчайте її мову і спілкуйтеся нею. А не російською, бо хто-хто, а Росія насолила Грузії дуже сильно. Для цього навіть ухвалення в Україні спеціального закону не треба було чекати. А що треба, то це просто поважати народ і державу, в якій тобі довірили високу державну або й просто посаду.
Але ж ні… Народні улюбленці з сонячної Грузії вивчати нашу мову не квапляться. І не тільки Ека з Хатією, а й Міхаел Саакашвілі. Чому? Чому останній, який свого часу здобув університетську освіту в Києві і під час Помаранчевої революції виступав на Майдані Незалежності по-українськи, через якихось 10 років спромагається сказати нею не більш як 2-3 речення?
Забув нашу мову полум’яний борець з корупцією, невтомний реформатор і, що важливо, державний службовець? Чи так забігався по численних ток-шоу і наїздився по регіонах, що вже й не до використання Міхаелу-Михайлу нашої мови? Власне, його до цього посада голови ОДА зобов’язує. Принаймні, з початку травня – відколи почав діяти закон про держслужбу.
Втім, що мене справді вразило в цьому законі, то це довжелезний перелік тих посад, на котрих його дія не поширюється. А це Президент України, глава його Адміністрації та всі його заступники, члени Кабінету міністрів, перші заступники і заступники міністрів, народні депутати і навіть депутати місцевих рад…
Здається, я когось пропустила?
О, так! Голову НБУ. На якого (на сьогоднішній день – на яку, оскільки це російськомовна Валерія Гонтарєва) дія закону про державну службу теж не поширюється.
Отак виглядає перелік «набагато рівніших». Тобто тих, для кого, як кажуть, закон не писаний. І котрі завдяки цьому можуть навіть у надважкий для України час спілкуватися між собою і з народом на мові московських агресорів. І спілкуються, уявіть собі. Адже ніхто іще не забув «обміну люб’язностями» між Аваковим і Саакашвілі – на засіданні Національної ради реформ. І це в присутності глави держави, який у ті хвилини волів крізь землю провалитися. Але замість цього просто перейшов на мову двох скандалістів…
Втім, у мовному питанні до Петра Олексійовича – жодних претензій. Українською він володіє досконало, зі своїм народом спілкується винятково нею. При цьому добре знає Порошенко й англійську. Настільки добре, що аж закортіло йому, аби вивчали і знали її в Україні якнайбільше людей. Так наприкінці 2015-го з’явився указ Президента «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні». Таке рішення він ухвалив «враховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування, з метою сприяння її вивченню для розширення доступу громадян до світових економічних, соціальних, освітніх і культурних можливостей».
Ну хто може бути проти такого мудрого обгрунтування взагалі чи англійської мови зокрема? Ніхто!
Англійську мову в Україні посилено вивчають у спеціалізованих і звичайних школах, вишах, на спеціальних курсах, а головне – працюючи в Англії. І не тільки англійську, а й грецьку, польську, іспанську, турецьку… Коротко кажучи, оті 5-6 мільйонів українських заробітчан встигли раніше і нині встигають ставати поліглотами набагато швидше, ніж українські чиновники – вивчити українську…
Тож у мене запитання: а може ще одним указом нашому Президентові оголосити Роком української мови в Україні наступний, 2017-ий? На пізніше відкладати просто не можна! Бо, хоч тупого до вивчення нашої мови Азарова в Україні ось уже третій рік нема, азаровщина, конкретно – ігнорування державної мови, процвітає. Починаючи від президентської адміністрації, Кабінету міністрів і Верховної Ради.
До речі…
Питання про обов’язковість володіння державною мовою не раз розглядалося у парламенті, у тім числі – й під час ухвалення закону про державну службу. Мовна проблема й тут стала каменем спотикання. А знаєте, хто не голосував за статтю про обов’язкове використання української мови державними службовцями? Ні, не тільки екс-регіонали Юрій Бойко, Михайло Поплавський, Юлія Льовочкіна, Борис Колесников та іже з ними… А й (ви не повірите!) Юрій Луценко, Юлія Тимошенко, Сергій Пашинський, Вікторія Сюмар, Олексій Порошенко… До цього ж списку чомусь дочепили і Надію Савченко…
Так, ту саму Надію, яка навіть із-за москальських грат розмовляє по-українськи. А от проголосувати за рідну мову із в’язничної камери не може. На відміну від усіх тих «патріотів», які можуть це зробити, перебуваючи в сесійній залі. Можуть. Але не хочуть. Починаючи від Луценка з Тимошенко – і закінчуючи Порошенком-молодшим…
Що ж до запитання моєї колеги – чи відтепер Аваков розмовлятиме по-українськи?, – то маю сказати, що минулого четверга Арсен Борисович уже почав це робити, виголосивши на засіданні Кабміну доброю українською цілих кілька речень. З одним-єдиним русизмом!
На жаль, вже наступного дня зі своїми колегами-поліціянтами глава МВС спілкувався звичною для нього російською.
– Аби вигнати Росію з України не потрібно жодного гарматного пострілу. Потрібно лише, щоб москаля було видно звіддаля. А для цього треба, щоб кожен, хто любить Україну, розмовляв її солов’їною мовою. І, відповідно, думав по-українськи.
Важко буде тільки спочатку. Проте через рік нас буде не впізнати. А через десять – не впізнати Україну, – переконаний народний депутат Євген Рибчинський.
Я цілком згідна з ним. І не я одна – так думають мільйони україномовних українців. А щоб їх ставало день за днем більше, повторю свою пропозицію Президентові: оголосити 2017 рік Роком української мови в Україні. І не пізніше, бо зволікання смерті подібне.
Тетяна САВКІВ.
