Митрополит Епіфаній: «Нехай сьогодні наша віра виявиться у щирій молитві й турботі про ближніх, їхнє здоров’я і безпеку»

Митрополит Епіфаній: «Нехай сьогодні наша віра виявиться у щирій молитві й турботі про ближніх, їхнє здоров’я і безпеку»

Всі події людської історії відомі Богові, і Він діє не так, як люди, бо вони не знають майбутнього, а лише намагаються роздивитися його обриси, спираючись на власні судження, досвід минулого і припущення. Бог знає все, а тому кожна подія, кожна мить історії не є випадковістю.
Якщо Господь допускає щось тепер, то не від безсилля, але знаючи, як обернути це до добрих наслідків. В цьому і є промислительна дія Божа: всякому добру Він допомагає, а зло, яке виникає через віддалення від добра, зупиняє та обертає до добрих наслідків. Тож головне питання для нас: а як ми сьогодні можемо послужити Добру?
Нинішній час випробувань спонукає нас, найперше, до переосмислення простих, як здавалося раніше, але дуже важливих тепер речей, а також до щирої молитви. Ми наново вчимося цінувати спілкування один з одним, інакше тепер звучать слова заповіді Божої любити ближніх, як самих себе. Перебуваючи під час карантину вдома, ми маємо для рідних час, якого раніше завжди бракувало, а також розуміємо, що перед загрозою хвороби всі рівні – згубний вірус не обирає людей за матеріальним чи соціальним статусом, і навіть найбільший замок-будинок в одну мить може перетворитися просто на велику пустку…
Що варто зрозуміти натомість? Що надважливою є людяність, милосердя, турбота. Що медичні працівники, продавці в магазинах та аптеках, а також інші люди, які забезпечують нас базовими послугами, зараз ризикують власним здоров’ям, а тому чинять подвиг самопожертви заради нас із вами. Що, дотримуючись усіх рекомендацій щодо запобігання поширенню згубного вірусу та захищаючись від хвороби, ми також убезпечуємо й інших від зараження. Тож наша віра нехай виявиться у справах: у щирій молитві за всіх, хто поруч, у турботі про ближніх, про їхнє здоров’я та безпеку.
Особливої опіки та захисту нині потребують люди старшого віку. Багато хто з них опинився на самоті, бо діти з онуками живуть окремо чи далеко від них. Дехто через різні життєві обставини не підтримує стосунків з ріднею, дехто – втратив її. Тож давайте будемо уважними та милосердними один до одного. Згадайте: можливо, у вашому під’їзді чи сусідній хаті живуть одинокі старенькі, і допомогти їм нікому? Не забуваючи про правила власної безпеки, ви можете стати для них надією та рятівною підтримкою у ці складні часи. Поцікавтеся, як у них справи, чи потрібна їм допомога і яка саме. За можливості, ви можете їм допомогти самі або залучити інших небайдужих, вірян, волонтерів. Ваш вияв турботи та уваги – це вже допомога.
А також не забувайте частіше телефонувати своїм батькам, бабусям чи дідусям, говорити з ними. Якщо можете, замовте для них доставку продуктів, ліків, необхідних товарів або допоможіть їм оплатити базові послуги, щоби вони зайвий раз не виходили з дому і не ризикували власним здоров’ям. Щоразу нагадуйте їм, щоб вони у громадських місцях обов’язково користувалися необхідними засобами індивідуального захисту. Так ви подаруєте їм увагу, турботу, надію на краще та відчуття того, що вони не самі! Пройдемо усі випробування разом!

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *