Чи на користь це країні? Однозначно – НІ!
Спробую проаналізувати, чому так відбувається.
На мій погляд, причин зростання нинішнього владного протистояння декілька. Почну з головних. Дуже добре, що Україна – не Росія, де споконвіку панує суцільне поклоніння царям і повний «одобрямс». Ми, слава Богу, вже пішли шляхом демократії, але, паростки цивілізованої культури передачі влади у нас ще в зародку.
Чому? Найголовніший чинник – особиста культура тих, хто програє вибори. Вони часто елементарно бояться відповідальності за те, що вчинили при владі. А чому ж вони, перебуваючи на найвищій державній посаді, мали можливість робити все, що заманеться? А потім залишати пост Президента не тільки шкода, а й… страшно!
Причина водночас і проста, і складна. Це те, що Україна, на жаль, за 27 років незалежності ЩЕ НЕ СТАЛА ПРАВОВОЮ ДЕРЖАВОЮ, ДЕ ДІЄ ЗАКОН! І не стала вона такою, якраз «завдяки» тим, хто протягом цього часу перебував на президентських посадах. «Завдяки» тим, хто, маючи обов’язки Гаранта Конституції, навіть не працювали над тим, щоб в Україні запанувало верховенство ПРАВА!
Наведу конкретні факти. Кучма, за час свого президентства, вибудував централізовану вертикаль влади, яка сконцентрувала головні ресурси: владні, фінансові, а також – інформаційні. І згодом сам злякався свого «дитяти»… Пам’ятаєте, як він наполіг на внесенні змін до Конституції? Відтак, Віктор Ющенко більше двох третин часу свого перебування на посаді Президента працював, на відміну від свого попередника, з обмеженими повноваженнями, позбувшись можливості управляти виконавчою гілкою влади. Що це тоді, та й зараз, означає?
З часу переходу до парламентсько-президентської форми правління Президент вже не очолює виконавчу гілку влади в країні, а, відтак, і не відповідає за наслідки її роботи! Але при цьому – далі своїми указами призначає голів облдержадміністрацій, хоча голови ОДА є складовою виконавчої гілки влади (!). Також, за нинішньої форми правління, Президент має право накладати вето на рішення уряду, до діяльності якого юридично не має відношення. І цим він може блокувати, і часто блокує, роботу уряду, що періодично і робив Віктор Ющенко. Пригадайте конфлікти між ним та Юлією Тимошенко… Я зовсім не відстоюю Тимошенко, а тільки категорично проти ІСНУЮЧИХ ПРОТИРІЧ У ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕННЯХ! Особливо вони приносять великі негативи для країни якраз через низьку культуру політиків і їх безвідповідальність перед українським народом.
У зв’язку з цим – невеличкий екскурс в історію.
Чому не було таких протистоянь при Вікторі Януковичі? Бо він з допомогою Конституційного Суду повернув собі повноваження Леоніда Кучми. Майже не було їх і при Петрові Порошенку, бо той уміло скористався великою довірою народу на виборах 2014 року і практично підпорядкував собі парламент…
За рахунок чого за президенства Кучми і Януковича чітко діяла вертикаль влади? Вони мали можливість як подавати кандидатури на призначення керівника уряду і всіх міністрів, так і своїми указами їх звільняти. Так саме було і з головою Служби безпеки,
Генпрокурором і Головою Національного Банку України.
Тому й не міг тоді сказати Генпрокурор, що не подасть у відставку і «спробуй мене звільнити через Верховну Раду». І не міг тоді не приїхати на запрошення уряду губернатор області, бо йому з адміністрації Президента дали «відмашку» – не їдь, як це було у 2004-2009 роках. І це не залежить від прізвищ. Саме такі протиріччя у владних повноваженнях допускають до цього. Саме такі протиріччя породжують конфлікти і призводять до паралічу влади.
ЩО РОБИТИ?
Нагальне завдання сьогоднішнього дня – дати можливість новообраному президенту без зволікань приступити до виконання своїх обов’язків. Подобається він комусь чи не подобається, адже його обрала більшість українців.
А далі вкрай важливо внести зміни до Конституції України, але для цього треба концептуально визначитися – чи ми будуємо американську систему президентської форми правління, коли саме Президент очолює виконавчу гілку влади, а посади Прем’єр-міністра в них немає, відтак немає протистоянь та немає пошуку винного? Чи нам більше підходить суто парламентська форма правління, як в Німеччині, Англії чи Італії, де президент виконує практично ритуальні функції, і в цих країнах також немає конституційних протиріч владних повноважень? Чи нам серйозно потрібно вдосконалювати існуючу парламентсько-президентську форму устрою держави, але так як є – не має бути!!!
На мою думку, до цих змін треба братися вже в цьому році. А старій команді недопустимо триматися за посади, як «вош кожуха», а, навпаки, бути справжніми, а не ДЕКЛАРАТИВНИМИ ПАТРІОТАМИ, та не послаблювати протистояннями країну, адже в нас на Сході війна… Чи не так?
Не знаю, хто мене почує, але прошу «стару гвардію» залишити владу швидко і цивілізовано! Тоді матимете право невдовзі так само цивілізовано за неї боротися на парламентських виборах. І воля народу розставить все на свої місця…
