Як тільки у повітрі запахло виборами, міська влада значно активізувала свою бруківчато-фонтанну діяльність. Цього разу її пильний погляд вперся у суцільну десятиповерхову «Аляску», де проживають десятки тисяч потенційних прихильників, голоси яких цілком можуть вирішити долю переможця мерських перегонів.
Наприклад, на бульварі Вишневецького за 700 тисяч гривень комунальники хочуть збудувати двосекційний дитячий майданчик, облаштувати фігурними елементами пішохідні доріжки, встановити освітлення та лавки для відпочинку. Також до Дня міста тут має запрацювати уже традиційний для Тернополя фонтан.
Реконструкцію бульвару підтримують і мешканці прилеглих будинків, бо, що не кажіть, а місце для масового відпочинку все ж краще за чергову автостоянку чи гаражний кооператив, якими нашпигована «Аляска».
– Звичайно, на дітях чи молодих матерях економити не можна. Тож відрадно, що невдовзі бульвар стане, так би мовити, цивілізованим. От якби влада подбала ще й про під’їзні дороги! Але це так, між іншим, бо, насправді, швидко казочка пишеться, але довше справа робиться. А тим паче тоді, коли гроші витратять на майданчик максимум для сотні мешканців, залишивши ні з чим тисячі людей. – розмірковує мій сусід.
До речі, таких, як він, «мрійників», у 18-ти під’їздах 9-ти десятиповерхових будинків на бульварі Вишневецького під номерами 3, 5 і 7 – чимало. Дехто з «невиліковних» навіть вірші про це пише:
Замість асфальту в ями – тернопільські фонтани,
Бруківка – також гроші, яких в нас не «фонтан»,
А під’їзні дороги – як сіль в глибоких ранах,
То, може, для початку треба позбутись ран?
Не беруся судити про літературну цінність цієї строфи, проте, безсумнівно, що логіка їй притаманна. Адже, навіть для того, щоб дістатися до поки що намальованого на папері дитячого майданчика, мамам з візочками доведеться добряче потрясти немовлят на вибоїнах у спільному дворі вже згаданих будинків, вчасно уникнути зіткнення з автівками, водії яких вирулюють мало не на людей, швиденько пробігти крізь вузенькі проходи між торцевими стінами висоток, з яких раз-у-раз відвалюється та падає долу облицювальна плитка.
Тож, може, й справді, комунальникам варто братися за реконструкцію «Аляски» так би мовити з фундаменту, а не з даху, і передусім робити те, що треба, а не те, що милуватиме зір?
Впадає у вічі, що нинішня влада, як жодна попередня, добре навчилася глибоко копати саме там, де обов’язково можна щось викопати. Адже, що значить відремонтувати під’їзні дороги? Просто виконати свій обов’язок зі створення нормальних умов для проживання тернополян. На цьому електоральних балів не заробиш.
Інша справа – фонтан, різноколірна бруківка, ексклюзивні лавки для відпочинку, штучне покриття. У сукупності вся ця краса, безсумнівно, значно більше привертатиме увагу, ніж «залатана» вибоїна. Відтак і шанси сподобатися виборцям зростають прямо пропорційно зі струмками води, яка виграє під сонцем усіма кольорами веселки. Тим паче, що на виконання роботи використають не власні, а гроші платників податків.
Веду до того, що тишком-нишком розробивши проект «реконструкції» невеличкої території посеред величезного житлового масиву, комунальники вкотре не порадилися з громадою, на що, передусім, варто було б потратити 700 тисяч гривень і, фактично, поставили людей перед вибором: або майданчик з фонтаном, або ходіть голодними.
… Троє чоловіків якось посперечалися, у кого огрядніша дружина. «Моя сідає відразу на дві табуретки» – сказав один. «А моя, коли лягає у ванну, то витісняє всю воду» – констатував інший. Третій чоловік подумав і по-філософськи зауважив: «У моєї Марусі – голубі очі». «Ну і що з того?» – запитали у нього і почули у відповідь: «Тільки очі. Про все інше краще не згадувати»…
Точнісінько, як на тернопільській «Алясці» – зруйновані під’їзні дороги, обдерті будинки, припарковані на тротуарах автівки, цілі зграї бездомних псів біля сміттєвих баків…
Зате буде фонтан!
Юрко СНІГУР.
