В Україні куми, «любі друзі», гарні знайомі і, звичайно, родичі високопоставлених посадовців та керівників місцевого рівня мають великі шанси влаштуватися на «хлібні» посади і без проблем розвивати бізнес. Бути професіоналом – не обов’язково. Родич, кум, товариш – це статус, престиж, можливості.
У європейців, американців, канадійців важливі резюме, рекомендації, креативність. На Заході багато вихідців з України, дітей та внуків наших емігрантів здобули всесвітню славу політиків, учених, винахідників, бізнесменів… Вони там не мали багатих та впливових родичів чи протекції. Просто, чужина дала їм шанс.
А в Україні, за визначенням видання «The Economist», панує розвинений «кумівський капіталізм». У світовому рейтингу за рівнем поширення «кумівського капіталізму» наша держава потрапила у топову п’ятірку.
Перша у рейтингу – Росія. Далі – Малайзія, Філіппіни, Сингапур і Україна. Як зазначають експерти, потенційно схильні до «кумівського капіталізму» ті галузі, які тісно взаємодіють з державними структурами, зокрема, – гральний бізнес, нафтогазовий і оборонний сектори, банківська справа, нерухомість, інфраструктурні проекти, порти й аеропорти.
У Росії сукупний дохід мільярдерів-«кумів» складає, за версією «The Economist», 18 відсотків ВВП країни. У Малайзії – 13 відсотків ВВП, у Філіппінах – 11,2 відсотка, в Сінгапурі – 10,6, в Україні – 6,7.
До десятки країн з найпоширенішим «кумівським капіталізмом» також увійшли Мексика, Індонезія, Туреччина, Індія і Тайвань. Китай – на 11 місці у рейтингу.
Журнал наводить дані не лише за 2016 рік, але й за 2014-ий. Отже, два роки тому Україна була третьою у світі з «кумівського капіталізму». Сукупний дохід мільярдерів-«кумів» тоді складав близько 13 відсотків ВВП.
Допомога від Заходу: корупціонерам – збагачення, народу – борги
На кінець минулого року, підрахували аналітики, кожен працездатний українець був винен світові майже 100 тисяч гривень. Це – на 33,3 тисячі більше, ніж у 2014 році.
За даними Мінфіну та представництва ЄС в Україні, за роки незалежності міжнародні фінансові організації надали нашій державі 44 мільярди доларів і більше 15 мільярдів євро допомоги. Проте українці від цих величезних грошей результатів не відчули. Основними причинами, які не дозволяли Україні ефективно використовувати кошти, були і залишаються недосконалість законодавства, корупція та відсутність політичної волі на проведення реформ.
Головними кредиторами нашої країни є: Міжнародний валютний фонд, Єврокомісія та Світовий банк.
Найбільшу позику за роки незалежності надав МВФ – 29,5 мільярда доларів, тобто, близько 75 відсотків від усіх коштів. І ця сума може збільшитись, якщо Фонд виділятиме раніше обіцяні мільярди «зелених». Варто зазначити, Київ завжди старанно підписував усілякі програми співпраці з МВФ, однак жодного разу повністю не виконав взяті на себе зобов’язання щодо проведення реформ.
Євросоюз, за даними представництва ЄС в Україні, за роки незалежності надав кредитної та грантової допомоги на суму понад 12 мільярдів євро. А Світовий банк позичив 11,9 мільярда доларів.
Куди зникають гроші Заходу, позичені Україні, досліджувала впливова американська газета «The Washington Post». Відповідь очевидна: кошти осідають в руках корупціонерів. Інвест-консультант Ніл Абрамс та професор політології Каліфорнійського університету Стівен Фіш пояснюють корупційну епідемію в Україні просто: попри дві революції, політична еліта в країні залишилась та ж сама.
Українські лідери могли б збудувати ефективні державні інститути, здатні запобігати розкраданню грошей і сприяти розвитку ринкової економіки. Але необмежений доступ до західної допомоги звільняє їх від обов’язку це робити. Іншими словами, гроші, надані західними країнами, дозволяють українській владі грабувати державу й не працювати над її реформуванням. І так – протягом усіх років незалежності.
«За 25 років західні донори влили мільярди доларів в посткомуністичну Україну, ставлячи перед собою дві головні цілі: допомогти країні створити міцну ринкову економіку і закласти фундамент правової держави. Однак, західні гроші лише допомогли українським елітам не працювати над реформуванням своєї країни і далі продовжувати грабувати її», – пишуть автори. І наголошують: грабіж державних компаній олігархами і чиновниками триває. Податкове й митне шахрайство разом із різними субсидіями збагачують потужних інсайдерів і тим самим руйнують державний прогрес.
Що робити міжнародним донорам: продовжувати надавати Україні фінансову допомогу, чи ні? В експертів два висновки. Перший: поновлювати допомогу тільки після того, коли уряд сформує план реформ і затвердить рекомендовані закони. Другий: утримуватись від виділення грошей доти, поки до влади не прийдуть справді нові лідери, без досвіду в попередніх урядах.
Україна зараз очікує наступного траншу від МВФ. Імовірно, шлях, який обере Фонд, стане вирішальним, прогнозують експерти. Він або приведе до реальних реформ, або продовжить життя корумпованому політичному класу, який не бажає змін.
І ще важливий факт. Згідно з даними американської неурядової організації «Global Financial Integrity», з кожним доларом, який надходить в Україну, шість «зелених» залишають її територію.
Ольга ЧОРНА.
