Він був чесним, добрим, вірним, віруючим, надійним, патріотичним та сміливим… А ще Іван знав іноземні мови та міг побудувати чудову кар’єру. Адже вивчав німецько-український переклад у Чернівецькому університеті. Та він обрав іншу професію – захищати Україну. Вже з 2016 року Іван Цьона підписав контракт із ЗСУ. Бо він жив, як підказувало серце, а не так, як диктував цей світ…
Іван Цьона з Теребовлі захищав Україну у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти. Разом з побратимами він обороняв Маріуполь. Вже у лютому, на початку війни, морпіхи прийняли на себе удар ворога на одній з найгарячіших точок – на заводі Ілліча у Маріуполі. В оточенні, часто без боєприпасів, медикаментів та їжі, вони давали відсіч російським окупантам.
Іван, телефонуючи рідним, образно кажучи з самого пекла, ніколи не скаржився. Ще 27 березня він розмовляв з рідними. Казав, важко, але тримаються. А на початку квітня зв’язок з Іваном обірвався зовсім.
Рідні з усіх сил трималися за тоненьку ниточку надії. Сподівалися, можливо, Іванко потрапив у полон чи десь поранений. І ось озветься…
Вісім місяців гіркого очікування для рідних, друзів, коханої дівчини. Але, на жаль, ДНК- експертиза підтвердила загибель Івана. 24 вересня йому мало б виповнитися 32 роки. Але Іван Цьона назавжди залишився 31-річним. Осиротіли без свого доброго сина мама Любов, тато Роман. Ніколи більше не поговорить з Іваном його молодший брат Юрій. Не обійме Іванка кохана Вікторія…
«Господи!!! Івась… як же так? Іван Цьона, наш Івась їде додому назавжди… Немає тих слів, щоб передати біль втрати, але я спробую, я дуже хочу,щоб ви знали про нашого Героя: Іван був та залишиться чесним, добрим, вірним, віруючим, надійним, спокійним, врівноваженим, толерантним, вихованим, патріотичним та сміливим… Хто мав честь його знати особисто, розуміють про що я… А ще Іван був мудрим та освіченим, знав іноземні мови та міг побудувати чудову кар’єру… Міг, але натомість обрав захищати Україну. З 2016 року стояв на захисті рідної землі.
Іван жив як підказувало серце, а не так, як диктував цей світ. Я завжди повторювала йому, що він особливий, та найкращий…
У лютому 36 бригада морської піхоти прийняла на себе удар (Маріуполь, завод Ілліча…) 8 довгих місяців ми шукали та вірили… я вірила так, як ніколи….
А потім страшна звістка… Болить так, що хочеться вити, вити і кричати до самого неба… Думки катують, не дають спати і дихати… Накриває безжально, та тоді я згадую з яким спокоєм Ти дзвонив з «самого пекла» в оточенні, без їжі, без боєприпасів, тримався і ніколи не скаржився.. і ми теж будемо сильні, як Ти…
Івасику, Ти загинув героїчно зі зброєю в руках, серед своїх побратимів. Хай Бог прийме вас у Царство своє, сподіваюсь вам там добре і вже не болить… Люблю Тебе і любитиму безмежно, пишаюсь Тобою… Назавжди у серці, назавжди у строю 36 бригада Морська Піхота, вірні назавжди. Слава Україні. Героям Слава. До речі, Івась, Херсон вже наш», – ці проникливі слова про Героя написала кохана дівчина Івана Вікторія Тритко.
Щирі співчуття родині українського захисника висловили у Теребовлянській громаді: «Кожен день війни приносить біль і смуток в українські родини. Україна втрачає найкращих своїх синів і дочок. Напевнее, жодну громаду в нашій державі не оминуло чорне крило смерті, яку принесли на українську землю російські окупанти.
Теребовлянська громада знову плаче та сумує… За результатами ДНК-тесту стало відомо про загибель захисника, мешканця Теребовлі Івана Цьони, зв’язок із яким пропав ще наприкінці березня, а остання звістка про нього була на початку квітня з Маріуполя. Полеглий Цьона Іван Романович, 24.09.1990 р.н., захищав Україну у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти (3 батарея, самохідний артилерійський батальйон) та віддав за неї найдорожче – своє життя.
Теребовлянська міська рада та її голова Олег Продан висловлюють щирі співчуття родині, близьким загиблого військовослужбовця та слова підтримки у цю нелегку хвилину. Вічна і світла пам’ять Герою України!»
Сумують і в Теребовлянському академічному ліцеї (гімназії) імені Я. Стецько, де навчався загиблий Герой:
«Трагічні наслідки війни знову торкнулися нашої шкільної родини. Сумна звістка із Маріуполя – від рук російських окупантів загинув колишній учень Теребовлянського академічного ліцею імені Ярослави Стецько (гімназії) Іван Цьона, випускник 2008 року. Скромний, добрий, працьовитий, розумний – таким ми будемо пам’ятати того, хто любив Україну та віддав своє життя за її незалежність. Колектив ліцею висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Світлі спогади про Івана назавжди залишаться в наших серцях».
Сумують за Іваном друзі, побратими, згадуючи службу з Героєм ще до повномасштабної війни. «Царство Небесне, хай земля буде йому пухом!!! Служив з Іваном у 2020 році у 14-ій бригаді, дуже шкода, щиро співчуваю, він був відмінним командиром!», – написав Андрій Камишев.
Рідні, побратими, друзі, жителі Теребовлі і громади зійшлися, аби провести мужнього воїна в останню дорогу. Вшанувати його пам’ять та подякувати за Україну, за її захист.
Відспівали Івана Цьону у церкві святого Миколая м. Теребовля. У знак шани звучав Гімн України. Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.
Вічна пам’ять та слава Герою! Пам’ятаймо ціну нашої перемоги!
