Ректор Тернопільського педагогічного університету отримує найбільшу зарплату серед керівників вишів України – 27714 гривень

Ректор Тернопільського педагогічного університету отримує найбільшу зарплату серед керівників вишів України – 27714 гривень

Ректор Тернопільського національного педагогічного університету імені  Гнатюка Володимир Кравець отримує найбільшу зарплату серед усіх ректорів в Україні – 27714 гривень. А середня платня професорського складу у цьому виші складає 6600 гривень.

86753

А зарплата ректора Тернопільського національного технічного університету імені Пулюя Петра Яснія становить 12185 гривень.  Викладачі цього вузу отримують 4700 гривень.

Місяць тому новий уряд розпочав свою роботу попередженням, що грошей у скарбниці катастрофічно бракує. У пресі з’явилася інформація про зменшення видатків, які готує Мінфін. Кожне міністерство мало переглянути власні бюджетні програми й запропонувати план економії. Не стало винятком і Міністерство освіти та науки, — новопризначений міністр Сергій Квіт серед іншого отримав пропозицію “усунути необґрунтовані диспропорції у рівнях оплати праці”. Йшлося про привілей деяких університетів встановлювати своїм працівникам подвійні оклади, – пише «Дзеркало Тижня».

Проблема дисбалансу зарплатні у вищій школі не надумана, і стосується вона не лише привілейованих вишів, а широкого загалу. Новому керівництву МОН відомо про неї, адже перший заступник міністра Інна Совсун перед своїм призначенням очолювала Центр дослідження суспільства, який у лютому оприлюднив досить цікаві дані про видатки наших національних університетів. Зокрема, йшлося і про розподіл фондів оплати праці. Попри те, що інформація охоплює далеко не всі національні ВНЗ, – чимало їх проігнорували запити на доступ до публічної інформації, – певні висновки зробити можна. Фахівці Центру порівняли зарплатню різних ланок університетських працівників. Як з’ясувалося, у деяких ВНЗ середня зарплатня викладача вдвічі нижча, ніж середній заробіток університетського керівництва. Загалом, викладачі 37 різних національних університетів із Києва, Харкова, Львова, Одеси, Вінниці, Миколаєва, Запоріжжя, Івано-Франківська, Хмельницького та інших міст отримують на 50-163% нижчу зарплатню, ніж їхні ректори, проректори та декани.

Розподіл різноманітних надбавок, доплат і премій між працівниками університетів контролюють ректори, тому такий дисбаланс є результатом саме їхньої політики. Зрозуміло, ректори, проректори й декани отримують вищі зарплати, бо ці люди переважно мають вчені звання професора та ступінь доктора наук, а також солідний стаж, – за все це призначено відповідні надбавки.

Однак аналіз Центру дослідження суспільства виявив, що найбільша диспропорція простежується в тих університетах, у яких існує специфічна політика розподілу так званої надбавки за складність та напруженість, або ж там, де керівництво просто запроваджує подвійні оклади лише для себе. Надбавка за складність та напруженість може становити 50% від окладу працівника, – дуже часто її призначають лише представникам вищого керівництва ВНЗ, хоча право на цю надбавку мають абсолютно всі викладачі. Що ж до подвійного окладу, то ректори саме національних університетів мають право встановлювати його своїм викладачам — за умови наявності додаткових коштів. Однак, як засвідчило дослідження, часто це право вони повертають лише на себе. Однак трапляється і більш “турботливе” керівництво, яке підвищує оклад для себе вдвічі, а для професорів та викладачів – лише на 60%.

У цій ситуації промовистими є зарплати ректорів деяких національних вишів, що сягають 20 тис. грн і більше.

Попередня влада навіть спробувала якось реагувати на це. За підписом заступника міністра О. Дніпрова, ВНЗ отримали лист, який дозволяв встановлювати надбавки для ректорів та проректорів лише у межах наявних коштів на оплату праці за умови економії фонду заробітної плати та відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, стипендії і комунальних платежів. Не відомо, чи допоміг цей циркуляр викладачам, адже економія фонду заробітної плати виникає внаслідок скорочення ставок та скасування певних заохочувальних виплат, наприклад під приводом дисциплінарного покарання. Іншими словами: хочете премій — заощаджуйте на
своїх викладачах. Відверто кажучи, не найкращий крок до ліквідації дисбалансу оплати праці у вітчизняних вишах.

Питання привілейованого становища ректорського корпусу виходить далеко за межі дисбалансу заробітків. Той-таки аналіз Центру дослідження суспільства виявив чималі зловживання з боку очільників ВНЗ, наприклад, у питаннях закупівлі транспортних засобів. Деякі університетські гаражі можуть “похвалитися” легковими автівками, придбаними за бюджетні кошти, вартістю майже 700 тис. грн. Зрозуміло, що пересувається в цих авто виключно адміністративно-управлінський персонал. Така розкіш в умовах постійної нестачі коштів нічим не краща за звичайнісіньке розкрадання.

Усі ці факти свідчать про відсутність ефективної моделі протидії марнотратству. Суспільство звикло до розмов про корупцію та хабарництво, однак мало хто замислюється над тим, як виміряти ефективність і виправданість цілком законних витрат. Тим часом майже всі докорінні реформи у вищій школі рано чи пізно впираються у питання додаткових коштів. Однак, можливо, 6% від усіх державних витрат – це не так уже й мало? Можливо, годиться замислитися не лише над авральною оптимізацією та разовими секвестрами бюджету? Час перейти до напрацювання механізмів, які би мінімізувати цілком законні, але марні витрати грошей платників податків

 

86866

 

 

86867

 

Цього тижня у сесійній залі заплановано розгляд нового проекту закону «Про вищу освіту». Проект, який має найбільші шанси, потребує обов’язкових правок, – здається, довкола цього є певний консенсус. Насамперед потрібно забезпечити прозорість витрат в університетах, публікацію он-лайн усіх фінансових документів. Автономія вишів, яку обіцяє новий закон, не повинна перетворитися в автономію ректорів. Розширення повноважень університетів має відбуватися разом із розширенням їх підзвітності та підконтрольності громадам. І академічні спільноти, і громадськість повинні отримати важелі контролю за діяльністю університетського керівництва. Здається, про це говорять на Майдані, чи не так?

 






Loading...



Схожі публікації

4 коментарі

  1. Володимир

    а скільки ще студенти дають? може, варто провести люстрацію? чи в наших ректорів стільки грошей, що можна відкупитися від всього?

    Відповісти
  2. Олеся

    Що ж це робиться, люди? Батьки студентів працюють за кордоном, зароляють, аби оплатити навчання, а ректор тим часом отримує шалені гроші. Більші, ніж депутатська зарплата. За що? А викладачі? Вони що, перепрацьовуються тяжко? А те, що студенти “подаруночки” дають? Це ще плюс і плюс… Чому влада не звертає на це уваги? Чому в Україні зі сміхотворною середньою зарплатою таке коїться? Люстратори, де ви? Може, пора серйозно взятися за ректорів також? Поки народ не наведе лад – нічого не буде. Пане голово ОДА Сиротюк, пане голово облради Хомінець, як же так? Чому ректор Кравець має таку місячну зарплату, як деякі працівники за рік? Громада чекає реакції.

    Відповісти
  3. сердитий

    блін, всі за одне – удар, свобода, прислужники юльки – за гроші. якби була чесна нова влада, одразу звільнили б ректорів хабарників, які десятипяттями нагріли собі теплі місця, нашкребли бабла і діляться з тою ж владою. Шо кравець, шо ковальчук з медичного вже можуть пів Тернополя купити. То за шо їх пригріває свободівська влада? За бабло – 100 процентів. А думка народу їм до фені.

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares