З нагоди Дня соборності України тернополяни та гості міста разом вишивали карту рідної держави. Синіми та жовтими нитками зашивали основу полотнища, а також контури Тернопільщини пастельно-зеленим.
Десятикласниці Софія Стасюк і Руслана Стахнік старанно вишивають орнамент на карті України.
– Ідея соборності і єдності України – це дуже важливо для нас усіх, – каже Софія. – Адже ми громадяни цієї держави і вона для нас рідна та цінна. Тому ми сьогодні прийшли, щоб зробити свій внесок у створення цього творчого символу єдності нашої країни.
Задум вишити карту України належить майстриням із Скали-Подільської Тетяні Дяківнич та Ірині Харатій. У такий спосіб вони вирішили об’єднати мешканців різних куточків України.
Як розповідає Тетяна Дяківнич, полотно з картою передавали від хати до хати, вишивали на фестивалях, у храмах. За голку бралися і діти, і дорослі, і чоловіки, і жінки.
– Це не політична і не релігійна акція, – каже пані Тетяна. – Це молитва до Бога за територіальну цілісність нашої країни. Ми хочемо об’єднати всіх українців незалежно від віросповідання, пробудити у них громадянську свідомість та любов до своєї держави. Щоб кожна людина, вишивши хрестик, поділилася своєю енергетикою, щирою молитвою, мрією про мир та єдність України.
Незвичайну карту України вже поблагословили священики. Вишивають її хрестиком. Як полічили майстрині, на карті їх більше мільйона. Довжина самого полотнища – три метри, висота – півтора. Контур карти на синьо-жовтому стязі з голубом миру. По боках – борщівський орнамент. Через всю карту проходить напис «Україна моя вишивана». Для кожної області обрали свій колір. Львівщина – жовтогаряча, Хмельниччина – синя, Чернівеччина – персикова.
– Карту вже вишивали у більшості областей України, – розповідає пані Тетяна. – Нещодавно вона повернулася зі Сходу – побувала у госпіталях, школах, музеях, державних установах і навіть на вуличному ярмарку у Добропільському районі, Сєверодонецьку, Маріуполі та багатьох інших населених пунктах. Далі вишита карта помандрує у Ригу, а можливо, й інші закордонні міста, де мешкає багато українців. Сподіваємось, що вдасться побувати і у Ватикані. Зараз активно ведемо перемовини про це. Щиро дякую нашим помічникам, які підтримують цю акцію – письменниці Лесі Любарській, гурту «Пшеничне перевесло», засновниці «Школи борщівської вишивки» Майї Юркевич та багатьом небайдужим людям, які завжди нам допомагають.
Ініціаторки проекту сподіваються до літа закінчити карту і презентувати вже готове творіння всій Україні.
