Свято Покрови Божої Матері – це свято похвали нашій небесній Матері, Яка перевищує всіх матерів світу Своєю безмежною добротою і любов’ю. Вона піклується про всіх християн з однаковою дбайливістю і ніколи не відмовляє у Своїй допомозі в душевних і тілесних потребах тим, хто приходить під Її материнський покров.
В 910 році за царювання Льва Мудрого (896-911), сарацини, або араби (магометани) вдерлися в єдиновірну нам Візантію і обложили її столицю Константинополь. Неминуча погибель нависла над містом. Сарацини як фанатики магометанства нікого не милували, дітей і старців убивали, а дорослих і здорових продавали в неволю. Тоді ж у місті виникла страшна хвороба, від якої майже кожен десятий помирав. У тому своєму нещасті і біді пішов увесь віруючий народ на молитву до Влахернської церкви, в якій зберігалася риза (верхній одяг) Богоматері, Її покривало на голову (мафорій, або хустка) і частина поясу перенесені з Палестини в V столітті. Цілу ніч християни безперервно благали в Пресвятої Богородиці помочі і заступництва.
Побожні царгородці знали, що на небі є «всіх скорботних Радість і пригнічених Заступниця, голодуючих Годувальниця і в біді потіха, хворих відвідини і немічних покров – Марія, Мати Бога Вишнього!» Тому всю надію поклали вони на Божу Матір і в Неї благали допомоги.
Коли побожний народ заповнив усю церкву і молився під час всенощного богослужіння, о четвертій годині ночі з явилася над людьми, йдучи в повітрі, Пресвята Владичиця Богородиця, осяяна небесним світлом і оточена ангелами та сонмом святих небожителів. Святий Хреститель Господній Іван і апостол Іван Богослов супроводжували Царицю Небесну. Ставши на коліна, Пресвята Діва довго молилася за християн, а потім, увійшовши в вівтарну частину храму, над жертовник, продовжувала молитву, а тоді зняла з голови покривало і розгорнула його над богомольцями, ніби охоронила їх тим від ворогів видимих і невидимих. Святий Андрій з трепетом спостерігав дивне видіння і запитав свого учня, блаженного Єпіфанія, що стояв поруч з ним: «Чи бачиш ти, брате, Царицю і Владичицю на молитві за весь світ?» Єпіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і боюся».
Преблагословенна Богородиця благала Свого Господа, Ісуса Христа прийняти молитви і прохання тих дітей Христових, що величали Його святе ім’я і просила вислухати їх. За простертим над народом покровом можна було пізнати, що благодать Божа зійшла на цих людей, що їхні прохання вислухані. Довго дивилися обидва святі на цю чудесну появу і молилися. Як свідчить візантійський історик Зонара, весь віруючий народ, дізнавшись про це і маючи явний доказ милосердя Пресвятої Богородиці, зміцнив свій дух, сміло кинувся на ворогів, розбив і прогнав їх за межі Візантійської імперії. За велику ласку і поміч Пресвятої Діви Марії у визволенні людей від земних нещасть визначено цей день як день Покрови Пресвятої Богородиці.
Тому усі ми поспішаймо під цей материнський покров Пресвятої Богородиці, нашої посередниці перед Богом. До Неї піднімаймо свої руки, благаймо Її, щоб випросила для нас у Свого Сина, нашого Спасителя, мирне і щасливе життя на землі, і покладаймо на Неї всю надію, бо Вона є Матір’ю милосердя, оздоровленням хворих і очищенням грішників. Прославляймо Пресвяту Богородицю, нашу Заступницю і Покровительку, і приносімо молитву: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво! Молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина чиста і благословенна!»
