Подивився, як працюють тернопільські дорожники, і згадав анекдот часів комуністичних суботників.
Отже, зійшлися на свято ударної праці люди. Кожен трудиться, аж гай шумить. Петро встяж дороги копає ямки, а Семен відразу ж їх закопує.
– Навіщо ви це робите?, – запитують прохожі.
– Сьогодні маємо сто дерев висадити, тож ніколи відпочивати, – відповідають хлопці.
– Де ж ті дерева?
– Ось там на вантажівці лежать
– То чому ж ви їх не садите?
– Це мав робити Микола, але він не прийшов. Нам доручили лише копати ямки та закопувати їх.
Можливо, це й не смішно, проте зовсім недавно щось схоже відбувалося на вулиці Крушельницької у Тернополі. Комунальники перекрили проїжджу частину, задіяли потужну спецтехніку, якою, хочеться вірити, добротно встеляли гарячий асфальт. А ось про підготовчі роботи, а саме – про встановлення нових бордюрів, майстри, очевидно, забули. Або, як кажуть, «Микола не прийшов», аби їх встановити.
– Потужна спецтехніка, гарячий асфальт, – заздрять міським дорожникам їхні колеги з облавтодору. Адже вони ще й дотепер змушені «латати» автошляхи краю, використовуючи дідівські, якщо не прадідівські, знаряддя праці.
Відтак фото нашого кореспондента, зроблене на трасі поблизу Козлова Козівського району, яскраво підтверджує не тільки справедливість цих нарікань, а й змушує замислитися. Зокрема над тим, що поки люди з тачками у руках тяжко працюватимуть, аби на вибоїнах не розтрясло чиновників на крутих «тачках», порядку на українських дорогах не буде. І в Україні теж.
Юрко СНІГУР.
