Стрічка “І біль, і пам’ять – крізь роки”, яка з’явилася на світ завдяки тернополянці Марії Тройчак, здобула друге місце у номінації «Кіноголос. На видноті всього світу» на XV Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання».
Пані Марія бере участь у конкурсі втретє. Вона ставала переможцем в номінації «Первоцвіт» за дитячі книжки « Максимкове свято» в 2011 році та пісенник «Пісенні намистинки» в 2013-му. Цьогоріч фільм « І біль і пам’ять крізь роки» зайняв друге місце після стрічки про Майдан із 27 представлених українських фільмів.
На конкурс надіслали 277 колективних і персональних творчих доробків із України, Білорусії, Великобританії, В’єтнаму, Киргизстану, Китаю, Молдови, Вірменії та інших країн близького зарубіжжя. Однак авторитетне журі на чолі з заслуженим журналістом України, головою оргкомітету конкурсу Юрієм Работіним обрало кращим серед відеоробітфільм про минуле та сьогодення українців, депортованих у 1945-1947 роках з території Лемківщини, Холмщини, Надсяння і Бойківщини. Пані Марія зізнається, такий масштабний задум їй вдалосі здійснити завдяки великій любові до отчого краю. Її предки народилися на Лемківщині у селі Яселко Сяноцького повіту. Марія Тройчак вперше приїхала на батьківщину рідних лише у 2002 році після смерті батьків. Відтоді відвідини Яселка стали для неї доброю традицією. Разом з однодумццями вона віднайшла у заростях і чагарниках сільський цвинтар, місце, де була церква, і, що найголовніше, – побувала на власному обійсті. Відтоді у її серці поселилася надзвичайно сильна любов до батьківської землі і щире прагнення плекати лемківську культуру, відроджувати трагічну історію свого народу.
Фільм створений на основі відеоматеріалів, світлин, записів щоденника, зібраних за тридцять років. У стрічці відтворені трагічні події 1945-1947 років, показано, чим живуть сьогодні родини депортованих українців, як плекають культуру і традиції своїх предків, до чого прагнуть і про що мріють. Відзняла фільм відеостудія «PROFI». Зйомки відбуватися на території України та Польщі. Марія Тройчак вже презентувала його в Угорщині, Словаччині та Чехії. Після конкурсу він розлетівся у всі куточки України.
Відзначили на конкусі і оператора, який відзняв стрічку, та співрежисера роботи Олега Нищоту та нагородили його медаллю «Слава і честь» за вагомий внесок в розвиток мистецтва і культури України.
Нагородження переможців відбувалося в Одесі. Тернополяни мали нагоду прогулятися містом, побачити його найвизначніші місця.
– Одеса зустріла нас дуже гостинно. У місті відчувався український дух. Нам зустрічалися хороші і приємні люди, – розповідає пані Марія. – Багато одеситів говорили з нами Українською. На вулицях було багато національної символіки. Ми відвідали Одеський дельфінарій. Були здивовані розумом тренованих дельфінів, які виконували різні трюки. Порівнювали їх із розумом деяких попередніх державних керівників, яких нічого не можна навчити, навіть розмовляти української мовою. Також ми зустрілися з дітками «Молодої гвардії», поклали квіти до пам’ятника Т. Г. Шевченка, відвідали Архистратиський Михайлівський монастир.
Марія Тройчак каже, що ця нагорода є чудовим подарунком всім депортованим українцям з нагоди сумної дати – 70-річчя з початку жорстокого виселення українців з їх рідних земель. А ще тернополянка обіцяє не зупинятися на досягнутому і далі плекати батьківську культуру та зберігати її для майбутніх поколінь.
Юля ТОМЧИШИН.
