У Лосятині Кременецького району люди не поспішають на заробітки, тут нелегко придбати будинок чи орендувати земельну ділянку. Сім років тому селяни об’єдналися і створили кооператив. Тепер їх полуниці закуповує європейська компанія, а на полях впроваджують новітні технології.
Як усе починалося
Аби на власні очі побачити, як живуть і працюють мешканці неофіційної «полуничної» столиці України, ми вирушили на Кременеччину. Село Лосятин розташоване за кілька кілометрів від Почаєва. Тож куполи Лаври видно з полуничних плантацій. Місцеві переконані, що мешкають і господарюють у благословенному місці, тому й отримують гарні врожаї.
Село ошатне і доглянуте, з гарними дорогами. Відремонтований сучасний дитсадок, оновлений Будинок культури, школа, ФАП. Однак, у Лосятині зізнаються: так тут було не завжди.
– Коли у 2006 році обрали сільським головою, зрозуміла, у селі потрібно щось міняти, – розповідає Надія Залевска. – У клубі була гнила підлога, чорні стіни. У ФАПі веранда облітала, опалення не було, дороги розбиті. Почала шукати вихід із ситуації. Хотілося довести, що у Лосятині можна щось змінити, і шукала різні варіанти та можливості для цього.
Коли пані Надія з односельцями дізналися про можливість створення молочних корпоративів та ще й надання молоковозів, то вирішили спробувати.
Кооператив «Лосятинське молочне джерело» створили у вересні 2009 року. Відтоді й почалися у селі позитивні зміни. Згодом до молочного напряму додали полуничний. Зараз починають вирощувати і малину, а з її стебел, гілля дерев і соломи виготовляють паливні брикети.
– Спершу об’єдналося 60 людей. Потім їх кількість збільшилася до 180, – додає Надія Залевска. – Сьогодні послугами кооперативу користується практично все село. Селяни можуть закупити там саджанці, посадити їх на своїй присадибній ділянці, обробити за допомогою техніки кооперативу за собівартістю послуги та потім здати туди вирощену продукцію. Це зручно і прибутково. Тепер більшість жителів села не поспішають на заробітки за кордон, а тут – вдома, поряд зі своїми рідними – працюють і заробляють собі на життя. От, для прикладу, секретаря у сільську раду я знайшла аж у сусідньому селі. Адже лосятинці на держслужбу не поспішають – на землі можуть заробити набагато більше.
Ягідна революція у полуничній столиці
Після прогулянки селом вирушаємо на полуничні поля, аби побачити. як вирощують ягоди за новітніми європейськими технологіями. Полуницю у Лосятині садять з діда-прадіда. Однак, ще донедавна усі господарі користувалися традиційним ландшафтним способом. З роками аграрні технології потребували вдосконалення. Селяни почали збирати інформацію, шукати можливості покращення врожаїв та нові ринки збуту продукції.
– У 2011 році французька компанія «Данон» хотіла започаткувати соціальний проект в Україні з підтримки вирощування полуниць, – розповідає директор товариства «Екофрутс», створеного на базі кооперативу «Лосятинське молочне джерело», Світлана Кебалюк. – Адже до цого французька компанія закуповувала 80% полуниць для своїх йогуртів у Китаї.
Заявки подали чотири області – Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська. Однак, саме лосятинцям вдялося виграти цей конкурс.
– До нас приїздили провідні спеціалісти з Італії та Франції, – додає пані Світлана. – Вони брали проби ґрунтів. За їх словами, наші землі найбільше підходять для вирощування полуниці садової. Потрібно лише підсилити їх властивості.
Компанія «Данон» допомогла впровадити у Лосятині новітні технології вирощування полуниць і разом з міжнародними фондами забезпечила селян всім необхідним устаткуванням та технікою, а також регулярно організовує для них навчання з кваліфікованими європейськими фахівцями. Журналісти жартома назвали всі ці зміни у селі ягідною революцією у полуничній столиці. І не дарма. Адже реформи дали чудові результати.
– Ми вирощуємо полуниці на гребенях, – розповідає Світлана Ковалюк. – Вони застелені плівкою. Живлення і зволоження відбувається завдяки крапельному зрошенню. Врожайність ягід завдяки цій системі збільшилася втричі. Якщо колись ми отримували з гектара 5-6 тонн ягід, то зараз збираємо 15 тонн полуниць.
За словами пані Світлани, полуниця з полів проходить ретельний контроль якості. Зокрема в минулому сезоні дослідження показали, що у лосятинскій полуниці вміст всіх шкідливих речовин втричі нижчий норми. Тож ягоди на Тернопіллі вирощують не лише смачні, а й екологічно-чисті.
Зараз у кооперативі обробляють понад 30 гектарів землі. Планують добрати ще 20 гектарів, щоб була можливість робити сівозміну. Адже на одному місці полуниця може родити лише 3-4 роки.
У господарстві розповідають, що цьогоріч полуниця гарно перезимувала, тож чекають хорошого врожаю. Вже зараз господарі виходять на поля – очищують кущики ягід від сухого листя, а далі підживлятимуть. Щоб полуниці дозріли вже наприкінці травня – накривають поля агроволокном.
Перша в Україні сімейна полунична ферма також з’явилася в Лосятині. Родини Івана Хомлюка і його сестри, а це – одинадцять осіб, об’єднали зусилля і вже третій рік вирощують полуницю сорту «Хоней» на площі 1,5 гектара. Обладнанням, технологіями та саджанцями їм також допоміг «Данон». За умовою контракту, 80 відсотків продукції полунична ферма реалізує через кооператив, 20 – може продати на ринку.
– Колись я їздила на роботу в Польщу. Але вирішила – краще працювати вдома і бути разом з сім’єю, – каже сестра пана Івана Людмила. – Бувало, поляки нас питали, скільки маємо вдома землі. Коли дізналися, то сказали, що ми ледачі. Адже можна працювати на своїй землі та заробляти.
Тож тепер родина працює разом у рідному селі. Зізнаються, непросто зараз господарювати, бо дуже виросли ціни на добрива та інші витратні матеріали. Та й праця на полуницях надзвичайно важка. Однак, вірять, що все-таки щось зміниться в нашій державі, і докладають усіх зусиль, щоб розвивати славні полуничні традиції свого краю.
У Лосятині переконані: селянам не варто сидіти, склавши руки. У цей непростий час потрібно шукати вихід, об’єднуватися та разом покращувати своє життя.
– Українці не повинні бідувати, маючи такі родючі землі, – каже Надія Залевська. – Якби кожна громада підбирала, що на її землях можна вирощувати, об’єднувала зусилля і створювала кооперативи, то це б значно підвищило добробут людей і відродило українські села. Ми переконалися у цьому на власному досвіді.
За кооперативами – майбутнє
До слова, в Україні зареєстровано близько тисячі кооперативів. Щоправда, працюють лише дві третини з них. Водночас у нашій державі налічується понад 28 тисяч сіл та близько тисячі селищ міського типу, а кількість особистих селянських та фермерських господарств сягає майже 4,5 мільйона.
В Європі ж у кооперативах задіяна більшість сільського населення, об’єднання селян мають свої супермаркети, переробні заводи тощо. Наприклад, у Франції, за даними минулого року, 3,5 тисячі сільськогосподарських кооперативів займаються переробно-збутовою діяльністю, ще 13,3 тисячі спеціалізуються на спільному використанні техніки.
Натомість, в Україні послугами кооперативів користуються менше 0,18% сільського населення тоді, як 60% валової сільськогосподарської продукції виробляється саме одноосібниками і фермерами. Проте, через брак належної матеріально-технічної бази, про високу якість їхньої продукції говорити не доводиться. А саме це є запорукою її гідної ціни та умовою виходу на міжнародні ринки.
Володимир Стахів, заступник директора департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА.
У Тернопільській області зареєстровано 27 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК). Зокрема, у 2015 році було створено сільськогосподарські кооперативи у селі Підзамочок Бучацького району «Бучацький екопродукт», який надає послуги зі збирання молока у населення та його охолодження, СОК «Старий млин» у селі Ценів Козівського району, що надає послуги млином. Також за підтримки Програми розвитку ООН, що фінансуєтся Європейським Союзом, створено СОК «Щедрий край» у с. Старий Почаїв Кременецького району, який займається сушінням фруктів, та інші.
У 2015 році валовий збір плодово-ягідної продукції становив 70,7 тисяч тонн, що на 5 тисяч більше, аніж у 2014 році, а врожайність зросла на 6,1%. Цього вдалося досягнути завдяки ефективному функціонуванню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Юля ТОМЧИШИН.
