Ще у серпні дружина Дмитра Олена оголошувала збір на тепловізор для підрозділу, в складі якого воював чоловік. Кошти зібрали, волонтери повезли його Дмитрові й там дізнались, що українського захисника вже немає серед живих.
Дмитро Тимошенко із Кременця ніколи не боявся труднощів. Тож коли була мобілізація, пішов без зволікань захищати Батьківщину. Він був навідником першого аеромобільного батальйону військової частини А2120. Дмитро загинув 25 вересня біля населеного пункту Новоселівка Донецької області, звільняючи нашу землю від московських окупантів. «Стільки всього повинно було бути попереду, стільком мріям та планам не дано нині здійснитися. Дмитро ніколи не ховався від труднощів, для нього обов’язок був понад усе», – повідомив голова Кременецької громади Андрій Смаглюк.
У Героя залишилася дружина Олена, яку він дуже кохав, діти – син Давид і донька Віка, до яких вже ніколи не повернеться тато. Дмитру було 37 років.
«… Гіркі сльози і біль. До Кременця, до рідного дому, до дружини Олени, сина Давида і доньки Віки повертається їхній чоловік і тато Герой-захисник Дмитро Тимошенко. Повертається, щоб піти назавжди, залишивши лише біль і смуток, проте – шану і гордість: що воїн не забоявся, не спасував перед лютим ворогом. Важко передати слова співчуття рідним, тим, хто втратив на цій війні своїх найдорожчих… Схилімо голову у зажурі за гідним сином України», – поділилася журналістка з Кременця Зоя Карп’юк.
Сотні людей стали навколішки, віддаючи шану Герою. Поховали Дмитра на цвинтарі на Перелісках. Вічна пам’ять Герою!
