“Красу можна побачити в усьому, просто потрібно інколи вдивлятися у повсякденні речі”, – вважає тернополянка Олена Олійник. Їй 15 років, і половину свого життя вона малює картини, у яких передає власне відчуття світу. Краса у зимовому пейзажі, доріжці в осінньому парку, пелюстках квітки чи зграї сполоханих пташок. Картини Олени – як запрошення для кожного спинитися й озирнутися навколо.
Виставку робіт юної художниці відкрили у Тернополі в обласній бібліотеці для дітей. Тут можна побачити натюрморти, пейзажі, портрети. Дев’ятикласниця філософськи осмислює дійсність і передає це з допомогою олійних фарб на полотні.
“Часто ми не помічаємо світу навколо нас, бо звикли до цього, – каже Олена. – Ми постійно робимо одне і те саме. А треба інколи зупинитись і придивитися. Можна побачити прекрасне завжди – у сході, заході сонця, у маленьких речах, дрібничках”.
Батьки ще в дитинстві помітили любов доньки до малювання й віддали її вчитися живопису. Олена відвідує мистецький гурток на станції юних техніків, саме там створює більшість своїх картин.
Улюблена пора дівчини – весна, а от малювати їй найбільше подобається зиму. Для більшості людей ця пора року – це білі й сірі кольори. Оленчина зима – світла, чиста і сповнена безлічі відтінків та емоцій.
“Моя улюблена художниця – Софонісба Ангіссола, яка працювала в ХVI столітті, – каже Олена. – Вона дуже тонко передавала почуття. У неї вражаючі портрети. Дивишся – і бачиш історію цієї людини, розумієш, чому в неї такий погляд. Якщо правильно передати всі емоції – то справді можна побачити життя за малюнком”.
Свого життя дівчина вже не уявляє без творчості. І радить усім спробувати передати свої почуття з допомогою фарб чи олівця. Адже малювання – це не лише мистецтво, а й терапія.
“Мені лише 15 років. Я переконана, що життя – це класна річ, хоча інколи здається, що не дуже, – розповідає вона з усмішкою. – А потім думаєш – ти здорова, рідні здорові.
Постараєшся – і будеш робити свою справу краще, а якщо ні, спробуєш себе в чомусь іншому. Не треба зупинятися”.
У тернопільській школі №26, де навчається дівчинка, про талант Олени до образотворчого мистецтва знають. Крім захоплення живописом, вона встигає добре вчитися, вистачає часу і на спілкування з однолітками.
Свої роботи школярка дарує рідним і друзям. І береться за створення нових, знову перетворюючи, здавалося б, прості й буденні речі у мистецтво. Вміння, притаманне кожному, але ми про нього так часто забуваємо.
Інна МАТУШ.
