«Шляхи Господні невідомі», – пригадалися мені слова святого письма після розмови з миловидною матусею двох донечок Софії та Єлизавети.
Дівчата вийшли на прогулянку – на лавочку поруч із мною присіла їх мама Іринка. Слово за словом і я довідалась від неї, що вже 11 років минуло, як вона вийшла заміж за француза Ніколя. Живуть у Франції у місті Анмаз. Щороку в серпні приїжджають в гості у Тернопіль до дідуся Івана і бабусі Оксани.
Мене приємно вразило спілкування донечок на рідній для мами українській мові. Як з’ясувалося, це заслуга батька Ніколя, який зобов’язує дітей вчити мову та звичаї батьківщини, де зросла їх матуся.
Напевне, в дитинстві, шкільних роках чи навіть студентських Іринка не могла уявити собі той далекий край, в якому Господь приготував їй добру долю.
Щасливі весела дітвора – щасливі батьки. Це плоди їх кохання. Не зважаючи на походження, мову чи державу. На завершення нашого спілкування дівчатка виконали Гімн України на двох мовах – українській і французькій. Хай щастить їм, адже під одним небом живемо, одне сонечко нам посміхається!
