У сучасному суспільстві про заздрість чуємо все частіше. Що б там не казали, а практично кожен з нас хоч раз у житті відчував у собі, а може й постійно відчуває нестерпний «жаб’ячий синдром». І хоч емоція ця не така гостра, як ревнощі, образа чи провина, проте, на відміну від них, досить тривала й стійка. Тож здатна неабияк отруювати життя.
Смуток через добро іншого
Заздрість справді містить у собі те, що заважає доброму спілкуванню. Якщо заздрість до певної людини стає стійкою, вона перетворюється на емоційну установку. Тобто це – вже почуття. І тоді це поняття значно ширше, воно включає в себе також почуття роздратування, прикрості, приниження та злоби.
Для прикладу: часто буває так, що дівчина, побачивши свою одногрупницю з красивим хлопцем, весь день почуває себе роздратованою. При цьому боїться сама собі зізнатися в причині роздратування. Або ж хлопця, який зустрів свого друга за кермом новенького авто, може супроводжувати прикрість та злоба.
Чому такі почуття виникають в людей і як поводитися з цим?
У Біблії заздрість вважається одним з семи найбільших гріхів. Тома Аквінський про заздрість писав: «смуток через добро іншого».
А ще, зазвичай, люди не заздрять тим, хто далеко від нас за статусом чи відстанню, а тільки тим, хто поруч і з ким вони можуть «конкурувати». Адже ми не заздримо, наприклад, Біллу Гейтсу, та часто відчуваємо заздрість до заможніших брата, сусіда чи колеги, які творчо і креативно підійшли до вирішення завдань.
Їмо інших, а з’їдаємо себе
Психологи поняття заздрості трактують як неприязнь, вороже ставлення до успіхів і переваг інших. Деякі автори відносять заздрість, як і ревнощі, до пристрастей, що приносять нещастя. У таких випадках можливі психосоматичні захворювання, які важко лікуються, і лікарі тривалий час встановлюють причини його походження. Часто той, хто заздрить, чужий успіх сприймає як власну поразку, як докір собі. Напевно, саме через це заздрість проходить так болісно.
Також існує думка про «чорну» та «білу» заздрість. Перша характеризується негативними думками, озлобленістю, ворожим ставленням, «токсичною» поведінкою, поганим самопочуттям, тобто людина своєю енергетикою робить «погано» не лише своєму об’єкту, але сама себе «з’їдає». Якщо ж людина відчуває «білу» заздрість, тобто без злості, і прагне наслідувати такий же успіх, то, іноді, таке явище розглядають як позитив.
Водночас, важко стверджувати, що заздрість буває «чорною» або «білою». Але з певністю можна сказати, що заздрість не виникає вмить, а формується часом, як і будь-який механізм. І, залежно від часу формування, має різні форми – від легкої до важкої.
Заздрість і соцмережі
В «Історії» Геродота йдеться про те що «Боги не люблять щасливих людей». В ті часи люди вірили, що своє щастя та успіх не можна демонструвати, оскільки це може викликати заздрість та гнів Богів. Адже Боги вважали, що удача, щастя та успіх – це їх привілеї. А людей, які бажали того ж, потрібно карати.
Звичайно, часи змінилися, і ми є свідками як в інтернет-мережах більшість людей активно демонструє свої успіхи та досягнення напоказ. З одного боку, це не дуже добре, оскільки ми самі притягуємо до себе заздрісників, але з іншої – тим самим даємо можливість їм позбутися такої хвороби, тобто кажемо: наслідуйте нас, робіть як ми – і буде вам щастя.
Як визначити наявність заздрості?
Поставте собі чотири запитання і, якщо у вас будуть відповіді «так», ймовірно, потрібна буде переоцінка цінностей або, як кажуть психологи, «генеральне прибирання». Отож, ви можете бути заручником цього почуття, якщо: вам не радісно за успіхи ваших близьких; ви не можете адекватно оцінити свої вчинки; у вас постійно настрій «страждальця»; ви відчуваєте задоволення, коли почуєте, що комусь зле.
Що робити?
Насправді ті, ким оволоділа заздрість, не можуть об’єктивно оцінювати ситуацію. Вони не здатні адекватно реагувати, самостійно керувати поведінкою, не вдаватися до маніпуляцій. Це означає, що коли особистість перебуває в полоні заздрості, практично неможливо бути хорошими батьками, дітьми, сусідами, друзями, колегами тощо.
Аби позбутися заздрості, вдаємося теж до чотирьох кроків.
- Перше – усвідомлюємо проблему, тобто беремо відповідальність за свою долю на себе.
- Друге – робота над собою. Формуємо позитивні установки на власне життя.
- Третє – самореалізація: у сім’ї, професії, хобі тощо.
- Четверте – відпустіть інших, тобто дозвольте їм бути самими собою.
