Ті, хто за чашкою кави переглядають газету, мабуть, очікують на щось цікаве. Банки, кредити – це вже звучить невесело, а якщо послухати тих, хто брав у 2005-2008 роках споживчі кредити, адже в кожного з них своя історія – хтось викрутився, а комусь довелося продовжувати життя «з нуля» або з глибокого мінуса, – дуже сумно.
Пригадуєте, як розвивалися події в 2005-2008 роках? Кредити у валюті від 14-18 відсотків річних всім охочим закінчилися трагедією для більшості тих, хто їх брав.
Звісно, хто міг би подумати, що долар з 4,8 гривень злетить до кінця 2008 року вдвічі. Банки в односторонньому порядку почали піднімати відсоткову ставку, мотивуючи тим, що криза.
У цій ситуації мова йде про Тернопільську філію російського банку ВТБ, яку на той час очолював пан Антошків Ростислав Миколайович. Свого часу я особисто зіткнувся з тим, як фабрикували поручителів, щоб було у кого і що відбирати. На запитання – для чого фабрикують справу з поручителями – чув відповідь: такі вимоги банку.
Уряд, який очолювала на той час Тимошенко, для підтримки своїх громадян приймає постанову – всі кредити мають бути в національній валюті. Впевнений, що це розпорядження допомогло не одній тисячі наших громадян.
Згодом банки один за іншим почали множити суму заборгованості за новим курсом, а потім ще у 2-3 рази. На моє запитання – для чого? – відповідь: банки повинні отримувати прибутки…
Звісно, боротися з банківською системою непросто, адже в них свою служба безпеки і цілий штат досвідчених юристів, які включали всі свої важелі впливу. У такій ситуації захистити свої персональні дані практично неможливо.
Усі пам’ятають, як у 2014-2016 роках пані Гонтарева вивела з ринку ряд банків. За оцінкою асоціації українських банків, на рахунках зависло мінімум 134,7 мільярда гривень коштів населення та 78,9 мільярда гривень коштів підприємств. Фізичним особам до весни 2018 року повернули приблизно 2/3 коштів, це близько 90 мільярдів. А виробничі підприємства втратили всі свої кошти.
Так все-таки яку проблему хочу порушити у цій статті? Перш за все – про репутацію, яку порядна людина завойовує роками, а втратити можна лише одним негативним вчинком.
Тема банків дуже незручна для нинішньої влади, адже за підрахунками експертів, за пані Гонтаревої, коли вона очолювала НБУ, «вивітрилися» більше 100 мільярдів гривень.
У зв’язку з цим питаю себе – то що ж таке банки? Це кровоносна система держави – платежі, пенсії, стипендії, зарплати, податки. Чи потрібні банки? Так, потрібні, тільки не такі, як сьогодні, з яких «пропадають» гроші громадян і підприємців.
Хто б порівнював і питав себе, якби все було гаразд, наприклад, про те, чому в розвинених країнах молоді сім’ї максимально під 1 відсоток річних, у Чехії – 0,5 відсотка – отримують довгострокові кредити на житло, а підприємці – на розвиток? І хто й що повинні робити для того, щоб у нас підприємці отримали кредити на розвиток в національній валюті під 1 відсоток? Адже, одержавши обігові кошти, підприємці зможуть придбати нове обладнання, закупити сировину – запрацює малий і середній бізнес, з’явиться ринок праці – буде вибір, де вища зарплата, де кращі умови.
Наша мета – щоб кредити були доступними і недорогими. Ось це і повинно стати орієнтиром для кредитування бізнесу.
Хто цікавиться, під які відсотки нині українцям видають кредити, зайдіть у Тернополі біля ЦУМу в кредит-маркет, вам скажуть – більше 40 відсотків.
Мене вчили – критика повинна бути конструктивною. Озвучив проблему – відповідай, який бачиш вихід з цієї ситуації.
Політична партія «Основа» з ініціативи народного депутата, промисловця Сергія Тарути розробила «Доктрину збалансованого розвитку України 2030», у якій чітко вказано, що потрібно робити. Ми надамо доступні кредити для бізнесу та на житло, і країна ЗаПрацює! Ми відновимо довіру до банківської системи, можна буде знову сміливо відносити свої гроші до банку і отримувати відсотки. Ми знизимо інфляцію і облікову ставку, кредити подешевшають у 2-3 рази – банки зможуть фінансувати і бізнес, який створює робочі місця, а також купівлю нових квартир молодими сім’ями – під європейські відсотки.
