Українці – серед світових лідерів недовіри до влади. Така ситуація спостерігається роками. Особливо беззахисними відчувають себе люди під час різноманітних криз. А Україна з них майже не виходила. Тільки тепер до всіх проблем додалися війна та пандемія.
То ж на кого найбільше сподіваються українці? На армію. Волонтерів. І на Бога – до топ-3 довіри увійшла Церква.
Як свідчать результати опитування Центру Разумкова, Збройним силам довіряють 70% наших співвітчизників, волонтерським організаціям – 65%, Церкві – 64%. Висловили довіру українці й Державній службі з надзвичайних ситуацій – 63%, прикордонній службі – 60%, Нацгвардії – 56%, голові міста, селища або села, в якому проживає респондент, – 56%.
А найбільшу недовіру викликають російські ЗМІ – так про них відгукуються аж 82% опитаних. Недалеко втекли й рідні чиновники – їм не довіряють 80% українців. Судовій системі – 79%, Верховній Раді – 77,5%, уряду – 76%, Вищому антикорупційному суду – 73%, партіям – 71%, прокуратурі – 71%, комерційним банкам – 70%, Національному антикорупційному бюро – 70%, Верховному суду – 69%, Конституційному суду – 69%, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі – 68%, Національному агентству з питань запобігання корупції – 68%, президенту – 61,5%, Національному банку – 60%.
Виникає запитання: народ і влада – партнери, чи як?
З особливою «любов’ю» українці ставляться до олігархів. Останніх, щоправда, мабуть, це зовсім не цікавить. У них інші клопоти: як зберегти та примножити свої статки, жити в дружбі й мирі з владою, не потрапити під санкції та інше.
Але цифри цікаві. Переважна більшість українців – 92% – погоджується з тим, що олігархи мають великий вплив на суспільство. І, здебільшого, здійснюється він через окремих депутатів та підконтрольних багатіям ЗМІ. Водночас кожен десятий опитаний вважає, що вплив здійснюється через президента. Такі дані соцдослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Щоправда, олігархи можуть на президента образитися. Бо, якщо це насправді станеться, то не дорахуються грошей від використання надр. Натомість, усі діти, народжені в Україні, отримуватимуть гроші від користування надрами та видобутку корисних копалин до свого 18-річчя. Йдеться про те, що впродовж дитинства ці гроші накопичуватимуться на їхньому персональному депозитному рахунку в банку. А після досягнення повноліття зможуть витрачати їх на здобуття вищої освіти в Україні.
Згідно з Конституцією, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є власністю всього народу України. Але народ ніколи не був господарем природних багатств. Тож президентська ініціатива хороша, основне, щоб вона працювала.
Стосовно ж вітчизняних олігархів, то їх статки, не зважаючи на коронакризу, зросли. Бо подорожчали їхні послуги та продукція. Але багатії не використовують прибутки для модернізації виробництва чи створення енергетичної незалежності.
Для прикладу, українці купують у Ріната Ахметова невиправдано дорогу електроенергію, яку продає ДТЕК, а він купує собі найдорожчі особняки. Як відомо, Ахметов – власник найдорожчої квартири в Лондоні. Її вартість на момент придбання складала 136 мільйонів фунтів. Ймовірно, зараз ціна ще вища. Якщо зарплата українця сягає 12-14 тисяч гривень, то йому необхідно працювати на таке помешкання близько двох мільйонів років, передає «Телеканал 24».
І, до речі, лише п’ять українських олігархів мають в сумі 400 мільярдів гривень. Саме стільки Україна у 2021 році витратить на соціальне забезпечення. Також цими грошима можна було б погасити державний борг, віддати на охорону здоров’я та забезпечити оборону нашої країни.
Проте, хоча державі бракує грошей в бюджеті на соціальні статті, вона не обтяжує олігархів високими податками при видобутку сировини, виділяє субсидії державним підприємствам, а не заробляє на них тощо. Крім прямих втрат, є ще й втрати від згаяних можливостей, зазначає «Економічна правда». Це, зокрема втрати мільярдних інвестицій, які не прийшли в країну через штучні бар’єри, що збудували олігархи для захисту від зайвої конкуренції.
Олігархат, як і корупцію, долати важко, але, при великому бажанні, можна. А в нас і перше, і друге почувається комфортно. Тому й така висока недовіра до влади та державних інституцій.
Якби українська влада зважилася влаштувати «локдаун» для олігархів, то відкрила б шлях до іншої політичної та економічної моделі країни, де було би більше справедливості, грошей в бюджеті і менше бідності…
Ольга ЧОРНА.
