Притча про мудрість та зарозумілість.
Тисячі струмків, річок, потоків і водоспадів беруть свій початок високо в горах. Тому гори зазналися і чванилися тим, що спускають зі своїх хребтів води, які наповнюють моря, котрі простягнулись біля їх підніжжя.
– Гей, ти, порожня баліє, – мовили зарозумілі гори спокійному морю, – уявляєш, що буде з твоїми берегами, коли бурхливі річки, які беруть у нас початок, не наповнять тебе? Станеш сухою ямою.
Що ж відповіло море на це самовихваляння? Нічого! Надто багато справ було у нього. Вологу треба посилати в небо, щоб осідала в горах. Хмари водою наповнювати, щоб поїли дощем гори, які дивляться на море згори вниз.
З інтернет-мережі.