Сьогодні: Субота. 05.07.2025

До Тернопільського краєзнавчого музею надійшов унікальний образок першого Святого Причастя 1910 року

До Тернопільського краєзнавчого музею надійшов унікальний образок першого Святого Причастя 1910 року

До фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею надійшов винятковий експонат – кольорова літографія «Pamiątka pierwszej Komunii Świętej», виготовлена понад 115 років тому.

Такий пам’ятний образок вручався дитині після першого Святого Причастя – як духовна реліквія на згадку про важливий етап у християнському житті. Це один із тих зворушливих предметів, які не просто зберігають історію, а промовляють мовою віри, традиції та родинної пам’яті.

На літографії зображено євхаристійну сцену: Ісус Христос подає Святе Причастя апостолу, що стоїть на колінах, а навколо – символи Тіла і Крові Христової у вигляді виноградної лози, пшеничних колосків, чаші. 

Над центральною композицією -Дух Святий у вигляді голуба з променями благодаті. У нижній частині розміщений один із найдавніших символів християнської віри – монограма Христа. Монограма поєднала перші грецькі літери імені “Христос”, вписані у коло – знак вічності – з променями Божественного світла.

Орнаментальне обрамлення доповнене квітами та рослинними мотивами, що підсилюють урочистість моменту.

У нижній частині – рукописний напис польською мовою. Він засвідчує, що Антоніна Явна прийняла Перше Святе Причастя 29 червня 1910 року в парафіяльному костелі села Озеряни (нині – Чортківський район, історична Борщівщина). Зазначено також ім’я духівника.

Попри поважний вік, пам’ятка збереглася напрочуд добре. Кольори залишилися досить яскравими, без втрат чи тріщин. Образок поміщено в добротну дерев’яну раму, покриту матовою темно-золотою фарбою з легким мідним відтінком, за склом.

Внутрішній контур оздоблений перлинним декором. Задня частина рами зафіксована дерев’яною дошкою, що свідчить про якісне оформлення і дбайливе ставлення до святині.

Такі образки друкувалися масово в друкарнях Львова, Кракова, Перемишля, Жешува й Відня у першій половині ХХ століття. Вони зберігалися в домівках як частина родинного духовного архіву, нерідко – на стіні чи у молитовнику. Несли не лише естетичну, а й глибоко символічну функцію: зберігали пам’ять про перший свідомий крок у вірі.

Образок Антоніни Явної понад століття прикрашав спочатку стіну в її домі. Згодом, як родинна реліквія, був переданий доньці – Стефанії Явній. 

Сьогодні – це частина музейної збірки, що відкриває перед нами фрагмент духовного світу нашого краю початку ХХ століття, розповіла Оксана Кульчицька, завідувачка художньо-рекламного відділу ТОКМ. 

Пам’ять – це теж святиня. І вона – жива.

Автор

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *