Так, із крилатого вислову канцлера Вільгельма Кайзера «Друзям все, ворогам закон!» розпочинаю свою статтю, в якій хочу підняти тему прожиткового мінімуму. А також тему того, що зможе зробити Тарута, щоб забезпечити реальний прожитковий мінімум.
Кожний новий рік Верховна Рада, приймаючи закон про державний бюджет, встановлює цим документом у тому числі й розмір прожиткового мінімуму для українців.
Депутати рахують, що одному здоровому українцю з 1 січня 2019 року буде достатньо 1921 гривні на місяць, а за втрати працездатності – ще менше, всього 1497 гривень.
Промисловець Сергій Тарута не раз у публічних виступах називав ці суми «знущанням над людьми» і завжди голосував проти такого «бюджету вмирання України».
«Навіть у найбідніших країнах Східної Європи встановлюють реальний мінімум на рівні 200-300 доларів, тому що тільки на таку суму можна забезпечити себе хоча б мінімальним харчуванням, одягом і ліками», – пояснює Сергій Тарута.
Прожитковий мінімум – цифра зовсім не формальна. Саме виходячи з прожиткового мінімуму призначають різні соціальні виплати – мінімальну пенсію, стипендії, виплати з безробіття, аліменти.
«Свідомо занижений владою розмір прожиткового мінімуму – це спосіб пограбувати найбідніших, обездолених, тих, кому навіть їсти вже нічого. Влада не доплачує людям, які трудились на державу все своє життя», – осуджує нинішню владу Тарута.
Якщо виходити із теперішнього прожиткового мінімуму, то людина, яка отримує мінімальну пенсію, повинна прожити на 50 гривень у день. Буханка хліба – 11 гривень, пакет молока – 22 гривні… За всім бачимо, що нинішня влада пропонує пенсіонерам обмежитися таким набором, і все життя доношувати одяг, який купили в минулому.
Сергій Тарута категорично не згоден з нинішньою владою, і бере на себе зобов’язання швидко виправити ситуацію.
У своїй програмі «Повага – кожному» Тарута пропонує змінити принцип розрахунку мінімального розміру пенсії і мінімальної заробітної плати, а також інших виплат. Брати за основу не призначений урядом «прожитковий мінімум», на який ніяк не можна прожити, а «фактичний прожитковий мінімум» – це реальний показник, який регулярно публікує Міністерство соціальної політики. Ця цифра береться не зі стелі, а розраховується, виходячи із вартості товарів і послуг першої необхідності. На сьогодні «фактичний прожитковий мінімум» складає 4349 гривень. От до цієї цифри і пропонує промисловець Тарута прирівняти мінімальну пенсію.
Мінімальну зарплату Тарута пропонує назначати, виходячи із двох фактичних прожиткових мінімумів – у розмірі 8696 гривень. Так, якщо в сім’ї є хоча би один працюючий, удвох якийсь час можна було б на таку зарплату, нехай і економлячи, але все ж таки вижити.
Команда Тарути здійснила всі необхідні розрахунки і впевнена, що такі цифри українська економіка у змозі «витягнути».
Особисто як підприємець-виробник я розумію і хочу переконати тернополян, що зміни в економіці зможуть зробити ті люди, за плечима яких великий досвід роботи в реальній економіці та управління великими підприємствами.
Всі ці заходи – зокрема, перехід від «прожиткового мінімуму» до «фактичного прожиткового мінімуму», який покликаний врятувати наших пенсіонерів від бідності, Тарута розглядає як одні з перших кроків нової влади.
Запрацює країна – запрацює і програма стрімкого економічного росту, розроблена Тарутою із провідними вченими України.
Сьогодні в державі ціни на більшість продуктів харчування, практично на всі непродовольчі товари (у більшості – імпортні), на всі види пального – майже як у Європі. І тому мінімальна зарплата в нашій країні повинна також наближатися до європейської.
Орієнтиром на найближчі роки може стати рівень доходів у країнах Східної Європи і Прибалтики. Мінімальна зарплата в таких країнах, як Чехія, Словаччина і Польща зараз становить 519-523 євро, а в Естонії та Литві – 540-555 євро.
Сергій Тарута як досвідчений управлінець і людина справи розуміє: високі зарплати та пенсії не можна встановлювати за наказом уряду. Для цього потрібно перш за все забезпечити стрімкий ріст економіки. І тоді високий достаток у кожній сім’ї стане базовим і економічно обґрунтованим показником розвитку держави.
І, як завжди, закінчуючи статтю, процитую цього разу Іммануїла Канта: «Коли зникає справедливість, не залишається нічого, що могло би надати цінності нашому життю».
