Лавровишня лікарська завезена у Європу в середині 16 століття з Константинополя. У Кременецькому ботанічному саду, на ділянці топіарних форм, зростає з 2017 року.
Лавровишня – назва поєднує дві частини: «лавр» і «вишня»: листя схожі на лаврові, а плоди нагадують вишню. Латинська назва рослини «Prunus laurocerasus».
Лавровишня лікарська – найвідоміший вид, який належить до сімейства Рожеві, роду Слива, вічнозелений багаторічний чагарник або дерево, висотою близько 3 метрів. Вирощують переважно в теплих регіонах, наприклад в Східній Азії, Середземномор’ї, Південній і Середній Америці. Широко застосовують у сфері сучасної та народної медицини. Характерними рисами є висока стійкість до морозів, тіньовитривалістю, швидке зростання та висока врожайність, розповіли у ботанічному саду.
Відкрив лавровишню ботанік П’єр Белон. Головна окраса рослини – гарне велике листя, поверхня якого щільна, шкіряста, напівматова або глянсова. Забарвлення молодого листя – насичене, темно-зелене. Це надає кроні особливої витонченості та декоративності.
Квітує у квітні-травні.
