Громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар пояснив, де наші політики беруть гроші на вибори, пише gazeta. За його словами, фінанси, а це досить значні суми, оскільки виборчі кампанії в Україні коштують дорого, можна взяти лише у чотирьох місцях: із власної кишені, в олігархів, у середнього класу і у Кремля. Інших варіантів не існує.
Щодо власної кишені, то спустошувати її навряд чи хто готовий. Зрештою, не кожен охочий потрапити в парламент, а тим паче, стати главою держави, може забезпечити свою виборчу кампанію власним коштом.
Олігархи. Вони надають «фінансові послуги» кандидатам. Але за це треба їм вірно служити. Що не один політик і робить. Чому в парламенті протягують лобістські закони, які збагачують олігархів? Чому їм дістаються ласі шматки в економіці країни? І таких «чому» – багато.
Із середнім класом українські політики майже не ведуть діалогу. Та й не такий він уже багатий наразі. І ображений на політиків. За високі податки. Постійну боротьбу за виживання і тому подібне.
Кремль може стати спонсором тих чи інших українських політиків. Російських грошей багато хто не цурався і не цурається. І знову, як зазначають експерти, майбутні виборчі кампанії в Україні не обійдуться без грошей окупанта. Але за це потрібно служити Кремлю.
І ще про політичні апетити Московії. Під час парламентських та президентських виборів-2019 втручання й атаки Росії на систему підрахунку голосів будуть наймасштабнішими. А за умов зриву сценарію Кремля з проведення свого намісника буде розгорнута агресивна компанія з підриву довіри до виборів, написала у «Фейсбук» член комітету з питань нацбезпеки та оборони Верховної Ради Ірина Фріз. Адже Росія втручалась не лише у вибори США. РФ і далі намагатиметься впливати на виборчі процеси демократичних держав.
А в Україні тривають колізії довкола Центральної виборчої комісії – органу, який регламентує підготовку, проведення виборів і підрахунок голосів. Саме від того, наскільки члени ЦВК будуть незалежними та об’єктивними залежатиме хід голосування. І результати виборів. Оновити ЦВК пора давно. Цього вимагає законодавство. Але нардепи не можуть домовитися, кого призначати.
До ЦВК мають потрапити кандидати від усіх парламентських фракцій. Так визначила Парламентська Рада Європи, цитує експертів телеканал «24». Забаганки пропрезидентської фракції не повинні превалювати. Якщо ж Україна не дотримається резолюції ПАРЄ, то нашій державі, як і Росії, загрожують санкції: позбавлення права голосування в ПАРЄ та заборона обирати суддів до Європейського суду з прав людини.
Якщо парламент не призначить нових членів ЦВК до кінця липневої сесії, то вересень – останній шанс оновити склад Центрвиборчкому. Бо закон забороняє проводити ротацію у ЦВК за півроку до президентських чи парламентських виборів. «Я не бачу іншого виходу, ніж домовлятися і приймати це рішення до кінця поточної сесії. Якщо воно буде не прийнято, то наступний сценарій абсолютно зрозумілий: конфронтація між фракціями коаліції і входження в президентський виборчий процес з чинною ЦВК», – зазначила координатор Громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.
Правлячій партії невигідно проводити дочасні вибори, адже її низький рейтинг не дозволить пройти до парламенту, наголошують деякі експерти і нардепи.
Узагалі, кількість парламентарів варто було б скоротити. Навіщо платникам податків годувати 450 нардепів? Адже чисельність населення країни значно зменшилася від початку Незалежності. І толку від такої кількості «слуг народу» мало. Все одно майже половина прогулюють роботу.
А журналіст Дмитро Гнап заявив: слід скоротити термін повноважень президента і депутатів. Як аргумент, навів приклад США, де президенту вистачає чотирьох років для проведення своєї політики.
В Україні ж, складається враження, кожен, хто прийшов до влади, хоче залишитися там назавжди. От тільки ні президенти, ні уряди, ні парламентарі, ні місцеві народні обранці не поспішали і не поспішають виконувати обіцянки, які давали суспільству…
